У п’ятницю, 19 грудня, Львів попрощається з воїнами Дмитром Колесніковим, Арсенієм Зав’яловим та Тарасом Целюхом, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань. Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають захисників на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань № 87 (вул. Пасічна).
Біографічні довідки захисників
Дмитро Колесніков (24.04.1966 — 02.12.2024). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 77 м. Львова з поглибленим вивченням економіки та управлінської діяльності. Згодом здобув професію регулювальника радіоапаратури у Технічному фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка».
Проходив строкову військову службу у складі Державної прикордонної служби України. Працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Львівський завод “ЛОРТА”», проходив службу в органах Служби безпеки України, а згодом – інструктором із практичного навчання водіння на приватному підприємстві «Світлофор».
Зі слів рідних, Дмитро захоплювався риболовлею та вправно ремонтував автомобілі. Дуже любив Львів, добре ставився до тварин і мав багато друзів. Завжди був готовий допомогти. Для своєї родини він був надійною опорою, прикладом мужності, сили духу та стійкості.
У 2023 році добровільно став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Херсонському та Донецькому напрямках у складі 18-го окремого протитанкового батальйону Збройних Сил України. У Дмитра Колеснікова залишилися дружина, донька, двоє синів, похресник та племінниця.
Арсеній Зав’ялов (18.12.1992 — 11.12.2025). Львів’янин.
Навчався у Комунальному закладі Львівської обласної ради «Навчально-реабілітаційний центр «Левеня»» та Ліцеї імені Василя Симоненка Львівської міської ради, згодом – в Інституті комп’ютерних наук та інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка».
Працював програмістом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР АЙ-ТІ». Зі слів рідних, Арсеній був надзвичайно різносторонньою особистістю. Захоплювався карате й кунг-фу, любив музику, зокрема жанр метал, цікавився літературою, фентезі та кіно. Обожнював гори й походи в Карпати з друзями, займався велоспортом. Любив тварин і ставився до них із великою турботою. Добре розбирався в комп’ютерних технологіях, цікавився скандинавською міфологією. Був яскравим, чуйним, турботливим і розумним, мав чудове почуття гумору, вирізнявся сміливістю та романтичністю.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому, Курському, Південно-Слобожанському, Дніпропетровському та Донецькому напрямках у складі 414‑ї окремої бригади безпілотних систем «Птахи Мадяра» Сил безпілотних систем Збройних Сил України. У Арсенія Зав’ялова залишилася мати.
Тарас Целюх (09.04.1988 — 14.12.2025). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І‑ІІІ ступенів № 55 м. Львова та у Львівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут. Згодом здобув професію менеджера з туризму у Львівському фаховому коледжі Львівського національного університету природокористування та у Львівському державному університеті фізичної культури імені Івана Боберського.
Проходив строкову військову службу. Працював менеджером з туризму у Товаристві з обмеженою відповідальністю «АККОРД-ТУР» та фінансовим консультантом у Товаристві з обмеженою відповідальністю «СТАРЛАЙФ ГРУП». Був учасником АТО у лавах 24‑ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України та Окремого загону спеціального призначення «Азов» Національної гвардії України.
Зі слів рідних, Тарас був активним громадським діячем, ініціатором численних доброчинних заходів, зокрема співзасновником організації «Твоя кров рятує», що займається донорством та підтримкою ветеранів. Підприємець і фермер, фанат футбольного клубу «Карпати», спортсмен, колекціонер, актор стрічки «Лемик», він багато читав і завжди прагнув розвитку. Надійний і відповідальний, людина слова, на яку завжди можна було покластись. Активний і рішучий, постійно в русі, педантичний у справах, водночас відкритий до спонтанних ідей та пригод. Наполегливий ентузіаст із великим жертовним серцем, добродушний, щирий і мудрий. Був справжнім патріотом: його принципова любов до України поєднувалася з повагою до Героїв та прагненням продовжувати їхню справу, надихаючи інших власним прикладом.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів добровільно став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Миколаївському, Херсонському та Донецькому напрямках у складі 80‑ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, на Запорізькому, Південно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 144-го окремого центру Сил спеціальних операцій Збройних Сил України, на Курському Північно-Слобожанському та Донецькому напрямках у складі 4‑го Окремого центру «Рейнджер» Сил спеціальних операцій Збройних Сил України.
Нагороджений почесною відзнакою Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», нагрудним знаком Національної гвардії України «За доблесну службу», почесною відзнакою «За оборону Маріуполя», нагрудним знаком «Учасник АТО» та медаллю «Ветеран війни». У Тараса Целюха залишилися мати, сестри, племінники, наречена та родина, побратими та друзі.
Читайте також: Родинам 38-и загиблих військових зі Львівщини вручили почесні державні нагороди
Джерело: 032.ua
