Воєнний фокус Російсько-українська війна Більше, ніж усі країни НАТО разом: Україна випускає близько 4 млн дронів на рік, — Bloomberg
Українська індустрія безпілотників за короткий час перетворилася на один із ключових елементів оборонного потенціалу країни та вже виробляє мільйони апаратів на рік, що значно перевищує випуск аналогічних систем у багатьох західних країнах. За даними Bloomberg, вітчизняні компанії тепер орієнтуються не лише на забезпечення фронту, а й на вихід на ринки НАТО та спільне виробництво в Європі.
Як йдеться у матеріалі, українські виробники дронів пояснюють швидкий технологічний та виробничий прогрес необхідністю відповідати на масштабне вторгнення Росії та одночасно прагненням західних союзників наростити власні арсенали безпілотних систем. Зокрема, індустрія, яка сформувалася з мережею ентузіастів та малих майстерень, перетворилася на промисловий сектор: за деякими оцінками, Україна випускає близько 4 мільйонів різних безпілотників на рік, тоді як США — приблизно 100 тисяч військових апаратів щорічно. Аналітики звертають увагу не лише на кількість, а й на різноманіття — від далекобійних ударних систем до дешевих FPV-дронів для ударів і розвідки.
Відео дня
Зокрема, виробники, яких підштовхує потреба фінансувати та модернізувати озброєння, вже почали шукати партнерів у Європі й США. Інженер за освітою та керівник великого українського виробника TSIR Грачов був названий одним із тих, хто прагне перенести частину виробництва за межі зони бойових дій і залучити західні інвестиції. За його словами, виробництво в Європі дає можливість краще забезпечувати фронт і вести масштабне виробництво, а також убезпечити ланцюги постачання від атак на українські заводи.
Окрім цього, у статті наводять приклади компаній, які вже вийшли на зовнішні ринки:
- Skyeton відкрив виробничий майданчик у Словаччині та оголосив про партнерства в Данії та Великій Британії, залучивши понад €10 млн інвестицій;
- FlyWell, холдинг, що об’єднує декілька українських виробників, планує створити лінії з виробництва тактичних дронів у співпраці із фінською Summa Defence;
- Fire Point отримала підтримку з Данії для запуску виробництва ракетного палива для крилатої ракети "Flamingo".
Керівники цих проєктів вказували, що розміщення виробництва в Європі пов’язане з вищими витратами та суворішими правилами, але відкриває доступ до ринків НАТО й іноземного фінансування.
Зазначається, що Європа зацікавлена у співпраці, оскільки раїни Союзу відчули загрозу після низки порушень їх повітряного простору, а уроки бойових дій на українському фронті продемонстрували ефективність дешевих і масових систем. Представники оборонних кіл і стартапів наголошують, що сучасна війна винагороджує швидкість, масштабованість і доступність рішень більше, ніж наддорогі технології — тому є попит на українські підходи до проєктування і масового виробництва.
Разом із тим у матеріалі відзначають проблеми й обмеження: українські заводи стикаються з дефіцитом фінансування і не завжди можуть інвестувати в масштабування виробництва, поки внутрішній попит (закупівлі держави) не дає стабільного доходу. Політична чутливість експорту зброї під час тривалого конфлікту також ускладнює питання: суспільство критично ставиться до отримання прибутків під час війни, тому державна політика щодо дозволів на експорт довгий час була обережною. Водночас представники влади й бізнесу сигналізують про зміну підходу: президент Володимир Зеленський заявляв про плани відкривати представництва для просування української зброї в Берліні та Копенгагені та про можливість спільного виробництва та експорту певних видів озброєнь.
Чи стане український досвід виробництва дронів прикладом для Заходу
Експерти, опитані в матеріалі, вважають, що експорт забезпечить критично необхідний грошовий потік для подальших інвестицій у R&D та масштабування потужностей. Водночас вони наголошують, що Європі треба радикально переосмислити підходи до замовлень та підтримки виробництва безпілотників — замість одноразових великих контрактів буде потрібна модель постійної підписки або передплати, яка дозволить підтримувати швидке оновлення ліній і реагувати на тактичні потреби.
Журналісти також висвітлюють роль практичного досвіду: українські системи пройшли кілька поколінь удосконалень під час реальних бойових дій, а їхні складники зроблені так, щоб їх можна було швидко ремонтувати й адаптувати у польових умовах. Це, на думку іспанських інженерів і українських стартаперів, дає українським продуктам конкурентну перевагу — вони більш "практичні" для умов сучасної війни та дешевші у великому масштабі виробництва.
У висновку Bloomberg прогнозує, що післявоєнна співпраця України із західними партнерами може дати обом сторонам вигідні можливості: українські підприємства отримають доступ до ринків, фінансування й виробничих майданчиків за кордоном, а НАТО і держави ЄС — швидко масштабовані й перевірені у боях системи. Однак для цього потрібні політичні рішення щодо експорту, стабільне інвестування і побудова виробничих ліній, які зможуть відповідати як військовим, так і регуляторним стандартам західних країн.
Заключна думка матеріалу полягає в тому, що те, що починалося як мережа аматорів і невеликих майстерень, вже стало галуззю стратегічного значення, яка може не лише допомогти Україні витримати нинішній виклик, а й стати важливим гравцем на світовому ринку оборонних технологій за умови правильного поєднання інвестицій, партнерств і політичної підтримки.
Нагадаємо, що РФ завдала ударів по українських підприємствах ВПК саме тоді, коли Україна готувалася до випуску балістичної ракети. За словами експерта Валерія Романенка, ту саму тактику застосували щодо ракети "Фламінго", тож виробництво ключових компонентів потрібно переносити за межі України.
Також Фокус писав, що стратегічний об'єкт Російської Федерації, порт Туапсе в Краснодарському краї, міг потрапити під удар української крилатої ракети "Фламінго"
Джерело: focus.ua
