Війна на Близькому Сході поставила Китай перед жорстким вибором: нафта з Перської затоки або доступ до американського ринку. Пекін обрав ринок. Аналітик Джордж Фрідман пояснив, чому ця ставка може виявитися найважливішим геополітичним рішенням десятиліття.
Як передає "Хвиля", глава аналітичної компанії Geopolitical Futures виклав свій аналіз у подкасті.
Деякі експерти називають Китай тим, хто найбільше програв у цій війні – якщо не рахувати безпосередніх учасників. Азійські країни імпортують нафту переважно з Перської затоки. У Китаю є стратегічні запаси – близько мільярда барелів, – але їх вистачить лише на три місяці. Закриття Ормузької протоки загрожує не лише нафтовим поставкам – під ударом і зріджений природний газ, необхідний для виробництва пластмас та іншої продукції.
Фрідман зауважив, що проблема глобальна – від зростання цін на нафту страждають усі, включно зі США. Але Китай вразливіший за інших. Він наголосив: без можливості збувати продукцію дешева сировина втрачає сенс. Китаю потрібні дві речі: здатність виробляти товари за допомогою цієї нафти та здатність продавати їх на світовому ринку. А без доступу до американського ринку – 25 відсотків світового ринку – це завдання стає надзвичайно складним.
Саме тому делегації США та Китаю продовжували зустрічатися у Парижі навіть під час бойових дій. Коли саміт перенесли з березня на травень, "китайці не зволікали ні секунди", зазначив Фрідман. Пекін свідомо пожертвував частиною нафтових поставок і мовчанням щодо Ірану заради збереження переговорного процесу з Вашингтоном.
Нагадаємо, "Хвиля" писала про те, чим близькосхідна війна загрожує світовій економіці.
