Корупційний скандал, який охопив уряд президента Володимира Зеленського, швидко затьмарив оптимістичні заяви Європейського Союзу про прогрес України на шляху до членства в блоці.
Як передає "Хвиля", про це пише Foreign Policy.
12 листопада міністри енергетики та юстиції подали у відставку після масштабного розслідування корупції в енергетичному секторі. Антикорупційне агентство України пред'явило обвинувачення вісьмом особам у зловживанні службовим становищем, хабарництві та незаконному збагаченні – потужний удар по адміністрації Зеленського в момент, коли Україна зазнає невдач на полі бою.
Однак лише за тиждень до того, як обвинувачення стали публічними, Європейська комісія опублікувала переважно позитивний щорічний огляд процесу вступу України. Країна отримала статус кандидата лише три роки тому, одразу після повномасштабного вторгнення Росії, а переговори про вступ розпочалися в грудні 2023 року. У розпалі виснажливої війни з третьою найбільшою світовою державою Україна зробила більше кроків до вступу в ЄС, ніж деякі балканські країни за десятиліття миру.
Прогрес на папері
Звіт ЄС показав, що Україна просунулася за всіма 33 напрямами переговорів.
"З одного боку, це досить значне досягнення, – каже Стефан Вольф, німецький політолог з Бірмінгемського університету. – Жодна категорія не відзначила застою або відкату назад".
Україна поставила перед собою амбітну мету завершити процес вступу в ЄС до 2028 року.
Комісар ЄС з розширення Марта Кос похвалила Україну за просування ключових реформ і підкреслила, що членство є "дуже реалістичною перспективою", навіть до 2030 року.
"Жодна країна-кандидат ніколи не проводила таких масштабних реформ під час війни", – заявила головний дипломат ЄС Кая Каллас, найзахопленіший прихильник розширення, представляючи звіт. ЄС високо оцінив Україну за покращення на внутрішньому ринку та готовність у сфері захисту прав споживачів і охорони здоров'я.
Критика крізь компліменти
Але похвала стала більш стриманою, коли мова зайшла про верховенство права, реформу державного управління та демократичні інституції.
"Нещодавні негативні тенденції, включаючи тиск на спеціалізовані антикорупційні агентства та громадянське суспільство, повинні бути рішуче зупинені", – попереджав звіт, посилаючись на літній конфлікт через незграбну спробу адміністрації взяти під контроль незалежне антикорупційне бюро країни. Останні обвинувачення в корупції на таких високих рівнях і так близько до президента підкреслюють, що Україні належить пройти більший шлях, ніж випливає з огляду ЄС.
Достовірність доброзичливих заяв ЄС також підривається іншими основними фактами життя в Україні: наприклад, тим, що українські збройні сили продовжують відступати на полі бою, а цілі українські міста змушені жити без електрики та опалення. Незаперечною попередньою умовою інтеграції України в Європу є витіснення Росії за її межі. Доти, доки Україна перебуває в стані війни, а частини її території окуповані російськими військами, перспектива повноцінного членства в ЄС залишається нездійсненною мрією.
Вольф і Тетяна Маляренко з Одеської національної юридичної академії стверджують, що насправді звіт Брюсселя про інтеграцію України в Європу містить нищівну критику. У боротьбі з корупцією такі "події викликають сумніви в прихильності України своїй антикорупційній порядку денному", – йдеться у звіті, опублікованому за дев'ять днів до розпалу корупційного скандалу.
Захист із застереженнями
Незважаючи на це, Комісія тепер переважно прагне захистити Україну: корупція широко поширена по всій Європі, підкреслює вона у своєму звіті; важливо те, як держави реагують.
"Це розслідування показує, що антикорупційні органи діють в Україні", – сказав представник Європейської комісії на прес-брифінгу 13 листопада. "Боротьба з корупцією була центральною в нашому пакеті розширення. Вона вимагає постійних зусиль для гарантії потужного потенціалу в боротьбі з корупцією та дотримання верховенства права".
Скептицизм Європи
Однак існують і інші перешкоди, які роблять дату членства в 2030 році нездійсненною мрією. Блок не приймав нового члена з 2014 року, і по всьому континенту спостерігається приглушений ентузіазм, щоб знову почати з Чорногорії та Албанії (вони на початку черги), а потім перейти до України та Молдови. Франція скептично ставиться до того, що будь-яке розширення на схід керовне, а французькі виборці побоюються, що крайні праві можуть прийти до влади на хвилі антиіміграційних настроїв у 2027 році.
В Австрії, Чехії та Франції менше 46 відсотків громадян підтримують подальше розширення. Угорщина та Словаччина (і, можливо, тепер Чеська Республіка теж) цілком ясно заявляють, що виступають проти включення України до союзу. Опитування показують, що звичайні поляки не схвалюють членства свого сусіда, а нещодавні суперечки з приводу українського експорту сільгосппродукції ще більше зіпсували відносини, вже обтяжені історичними проблемами. У Німеччині опитування показують лідерство лякаючої, проросійської "Альтернативи для Німеччини".
Нездійсненні обіцянки
Якщо членство в ЄС неможливе в такому близькому майбутньому, як припускає Каллас, європейські лідери надають Україні ведмежу послугу своїми нещирими закликами, як це було в минулому, коли вони підтримували демократичні реформи, а потім не виконували обіцянок, коли доходило до вирішального моменту. Навіть після того, як Україні дали зелене світло на можливе членство, Кос невдовзі відступила, заявивши Financial Times, що не хоче "увійти в історію як комісар, яка привела троянських коней". Іншими словами, вона хоче бути впевненою, що ще один смутьян, як Угорщина, не увійде до союзу під її керівництвом і не саботуватиме його так, як це зробив прем'єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
"У Європейського Союзу тепер багато домашньої роботи, – написав журналіст Алеш Гаубе в словацькій газеті Dnevnik. – Йому доведеться відповісти на питання, як він має намір залишатися дієздатним з новими державами-членами у своєму власному процесі реформ. Він повинен переконати європейську громадськість, скептично налаштовану щодо розширення, що нові члени зміцнять блок".
Фінансовий тупік
Обіцянки Європи виглядають особливо порожніми в світлі її нездатності навіть гарантувати фінансування України на 2026 рік і далі.
"Україна стикається з жорстокою фінансовою кризою, – писав журнал Economist минулого місяця. – Якщо нічого не зміниться, у неї закінчаться гроші в кінці лютого. Ця прірва швидко наближається".
Україна розраховує на те, що ЄС покриє бюджетні дірки в 2026 і 2027 роках на суму 61 мільярд доларів – результат виходу адміністрації Трампа і затягування війни. Перешкодою стала Бельгія, яка виступає проти використання для цього заморожених російських активів, оскільки російські рахунки з цими мільярдами знаходяться в Брюсселі.
"Одна річ, яку ми дізналися із західних Балкан, – каже Ульф Бруннбауер, історик з Регенсбурзького університету, – це те, що занадто високі очікування, а потім їх невиконання породжує розчарування і заохочує крайніх правих", посилаючись на негативний розвиток Північної Македонії.
Бруннбауер, як і Вольф, не вважає, що перспективи України на членство в 2030 році реалістичні.
"Такі країни, як Чорногорія та Албанія, дуже маленькі, – каже він, – і посильні для ЄС, але Україна – це зовсім інший масштаб". Довоєнне населення України становило 41 мільйон осіб, тоді як населення Чорногорії – 630 тисяч, а Албанії – 2,8 мільйона.
Компромісний шлях
Але є середній шлях, який уникає нещирої лестощів, з одного боку, і пораженського повчання, з іншого. Критерії членства в ЄС вигиналися і раніше: у 2004 році свобода пересування працівників з країн Центральної Європи була спочатку обмежена, а потім поступово знята. До 2011 року свобода пересування стала повною. Румунія та Болгарія приєдналися, хоча їхні судові реформи ще не були завершені.
"Настав час серйозно розглянути покроковий процес вступу, – каже Бруннбауер. – Щось креативне і більш вільне, ніж повне членство. Зрештою, з Україною вже поводяться як із де-факто членом. Має бути можливість повноцінної участі в деяких областях, але без негайного отримання права вето".
Видання зазначає, що це, звичайно, не те, що має на увазі Зеленський, коли говорить про членство, і ЄС не буде надавати оборонні гарантії країні, що перебуває в стані війни або частково окупованій. Але це може бути компромісом зі значним значенням для України, підтвердженням того, що вона належить Європі і що її епічна боротьба не даремна.
"Але оскільки все залежить від результату на полі бою, європейцям слід зосередитися на цьому, перш ніж Європа взагалі втратить демократичну Україну", – йдеться у статті.
Зазначимо, що Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура провели масштабну операцію "Мідас", у рамках якої розкрили впливову злочинну організацію, що діяла у сфері енергетики.
Керівником схеми називають бізнесмена Тимура Міндіча – він співвласник студії "Квартал-95" і раніше був діловим партнером президента Зеленського. Слідство стверджує, що Міндіч мав вплив на колишнього міністра енергетики Германа Галущенка та екс-міністра оборони Рустема Умерова.
Ми також писали, що Рада звільнила скандальних Галущенка і Грінчук, а "Слуга народу", схоже, посипалася.
Джерело: hvylya.net
