Переконлива перемога прозахідного прем'єр-міністра Вірменії Нікола Пашиняна на парламентських виборах у неділю стала ще одним свідченням того, що глобальний вплив Росії слабшає від початку повномасштабного вторгнення в Україну. Самі ці вибори у Вірменії називають найважливішими з моменту здобуття незалежності від СРСР у 1991 році.
Як передає "Хвиля", про це йдеться у редакційній статті Financial Times.
Голосування фактично перетворилося на плебісцит щодо мирного процесу із сусіднім Азербайджаном і курсу Пашиняна на зближення з Європою та США без остаточного розриву з Москвою. Щоб схилити шальки на бік проросійської опозиції та забезпечити лояльність Вірменії, Кремль перекрив імпорт вірменської продукції, погрожував втручанням за українським сценарієм і застосував звичний набір дезінформаційних технік. І все одно програв.
У FT зазначають, що божевільна загарбницька війна Путіна мала повернути Росії статус великої імперської держави – натомість світовий вплив Москви тане. Росія перетворила колишніх союзників на непримиренних ворогів, втратила прихильні режими в Сирії та Венесуелі, а наступною може стати Куба. Російські бійці відступають у Малі, а держави Центральної Азії хоч і наростили торгівлю з РФ, водночас активно диверсифікують дипломатичні зв'язки.
Партнерство "без обмежень" із Китаєм, як пише видання, насправді обернулося зростаючою залежністю, у якій Росія – молодший партнер.
Контроль Москви над її сателітом на Південному Кавказі зламали дві воєнні поразки, яких Вірменія зазнала від Азербайджану через спірний Нагірний Карабах. Під час другої, у 2023 році, азербайджанські сили захопили весь анклав і витіснили звідти 100 тисяч вірмен, фактично завершивши конфлікт. Росія не втрутилася в жодному з випадків, попри зобов'язання щодо колективної безпеки. Вірменські виборці не пробачили Москві цієї зради.
Десятиліттями конфлікт тримав Вірменію у залежності від Москви та під владою проросійської еліти. Тепер, коли він завершився, країна може рухатися менш корумпованим і більш демократичним шляхом. Пашинян робить ставку на мир з Азербайджаном, визнання його територіальної цілісності та відкриття кордонів і торгівлі, зокрема з Туреччиною.
Утім, попереду залишаються ризики, і Москва ще може спробувати повернути Вірменію під контроль – застереженням слугує сусідня Грузія, яка з 2024 року сповзає до однопартійного правління. Партії Пашиняна бракує парламентської більшості, щоб ініціювати зміни до конституції через референдум, а Азербайджан вимагає прибрати з неї згадки про Нагірний Карабах як умову нормалізації. У FT наголошують: США та ЄС мають залишатися повністю залученими, адже саме тут інтереси Європи й Америки збігаються на краще.
