Думки Місто, яке неможливо спалити: уроки Блумсдея з Джойсом на тлі російських обстрілів
Сьогодні в Дубліні відзначають Блумсдей — свято пам’яті Джеймса Джойса, а точніше — головного героя його культового роману "Улісс". Згадуючи про це, кінознавець Олексій Росовецький по-доброму заздрить ірландській столиці, яку Джойс увічнив на своїх сторінках, і шкодує, що українські міста не мають таких "літературних хранителів", у силах яких — зробити Київ, Одесу, Дніпро, Харків недосяжними для руйнування.
Олексiй Росовецький Журналіст та медіаменеджер 0
Сьогодні в Дубліні відбудеться вже 73-й Блумсдей — свято, присвячене одній із найсуперечливіших книг в історії літератури, роману Джеймса Джойса "Улісс". Відзначатимуть це дивне свято по всьому світу. Але саме в Дубліні, де протягом одного дня (звісно ж, 16 червня) розгортається дія цього не менш дивного роману, Блумсдей перетворюється на справжній ритуал.
Учасники масово перевдягаються в костюми едвардіанської епохи початку XX століття. На вулицях можна зустріти сотні людей у солом'яних канотьє, казанках, камізельках та з тростинами, а жінки вбрані у довгі сукні того часу. Цього дня усі вони в буквальному сенсі крокують слідами джойсівського тексту, тими вулицями, якими йшли герої роману на чолі з Леопольдом Блумом, головним персонажем книги.
Відео дня
Починаючи від вежі Мартелло на березі Дублінської затоки, де розгортається перша глава і де сьогодні розташований музей письменника. І аж до цвинтаря Гласневін, де герої "Улісса" ховали Падді Дігнама — як і для решти персонажів роману, прототипом бідолахи Падді став реальний дублінець, добрий знайомий Джойса, який потонув улітку 1904 року. А на самому цвинтарі спочиває й багато інших реальних історичних постатей, згаданих у тексті.
Утім, навіть без книги в руках заблукати складно: у Дубліні легко можна знайти спеціальні бронзові таблички, що вказують шлях героя.
Це не єдине літературне свято, яке приваблює туристів. Існує й День хобіта, й День повернення до Хоґвортсу, й День Аліси, яка волею Льюїса Керрола опинилася в Країні див. Але Блумсдей — це єдине у світі літературне свято, присвячене не так письменнику (чи навіть літературному герою, хоча й назване на його честь), як місту, яке вони разом зробили безсмертним.
"Я хочу дати таку повну картину Дубліна, що, якби місто одного дня раптом зникло з лиця землі, його можна було б відбудувати за моєю книгою", — казав Джойс своєму другові, художнику й письменнику Френку Баджену, який спостерігав за процесом створення роману.
І це правда. Якщо герою потрібно було перелізти через паркан будинку, то Джойс уточнював висоту реального паркану на цілком конкретній вулиці. У його романі Дублін дійсно застиг навіки таким, яким місто було 16 червня 1904 року. "Улісс" став унікальним літературним пам'ятником Дубліну.
Здається символічним, що напередодні Блумсдея російські терористи завдали чергового удару по Києву, яким знищили чергову пам'ятку столиці. Крім іншого, Київ залишився без славетної барахолки біля метро "Почайна", яку старожили називають "Петрівкою", за колишньою назвою станції.
Найстаріший книжковий ринок України, на щастя, не постраждав. Згорів блошиний ринок із вінтажним одягом, антикваріатом, іграшками, аудіотехнікою та чим завгодно — від рідкісних музичних записів, по які колекціонери "вінілу" з'їжджалися з усього міста, до відвертого мотлоху, на який, як виявилося, також є мисливці.
У вихідні з самого ранку тут можна було зустріти більшість столичних модників, колекціонерів, бібліофілів, "дигерів" рідкісних платівок, десятки стильних та захоплених людей з усього міста. Але тепер навряд чи.
Київська Лавра, Кіностудія імені Довженка, Одеський "Привоз" та Спасо-Преображенський собор, Будинок органної та камерної музики у Дніпрі — звісно ж, терористи не зупиняться на цьому. І, на превеликий жаль, у нас немає свого Джойса з його "Уліссом", який би зафіксував усі дорогі нашому серцю місця, що їх знищили або понівечили росіяни. Чи все-таки є?
Книжковому ринку в цьому сенсі пощастило: у "Петрівки" є київський прозаїк Олексій Нікітін. У його романі "Маджонг" (українською книга вийшла у 2017 році в харківському видавництві "Фабула"), сюжет якого натхненний культурологічними детективами Артуро Переса-Реверте, книжковий ринок — це окрема екосистема в житті міста. У цій дотепній та захопливій книзі "Петрівка" стала головною ареною для справжньої війни бібліофілів, одержимих пошуком безслідно зниклого третього тому "Мертвих душ" Миколи Гоголя (якого в реальності не існує).
Це саме той джойсівський випадок. Якщо книжковий ринок зникне з мапи столиці, — а рано чи пізно це станеться, за книгою Нікітіна можна буде легко відтворити в пам'яті і його лабіринти, і типових мешканців.
На тлі регулярних обстрілів джойсівське сприйняття літератури як резервної копії реальності набуває не просто терапевтичного сенсу. Ракетний вогонь може знищити торгові ряди, улюблені маршрути й навіть цілі квартали, але якщо вони скрупульозно, з величезною любов'ю до деталей зафіксовані в тексті — вони стають недосяжними для руйнування. Слова сьогодні — це, можливо, єдиний по-справжньому неспалимий матеріал.
Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані матеріали в рубриці "Думки" несе автор.
