Сполучені Штати завдали по Ірану понад 13 000 ударів, але поставлених цілей так і не досягли. Іранський режим утримався при владі, а Ормузька протока залишилася під його контролем. Ця війна стала для американської армії першим зіткненням із новою епохою, у якій дешеві дрони і штучний інтелект стирають розрив між наддержавою та її противниками.
Як передає "Хвиля", про це пише Foreign Affairs.
Конфлікт тривав 39 днів – із 28 лютого до 8 квітня. За цей час Іран випустив по країнах регіону понад 2200 ракет і 4400 дронів. Щонайменше вісім американських літаків було знищено або пошкоджено, кілька радарів уражено, семеро військовослужбовців США загинули.
Одна з втрат виявилася дорожчою за свій цінник. Іранські ракети знищили літак дальнього радіолокаційного виявлення E-3 Sentry вартістю 300 мільйонів доларів – тепер таких машин у США залишилося лише 15, а програма заміни з'явиться не раніше ніж за кілька років. Під удар потрапили також п'ять заправників KC-135.
"Технологічне домінування Америки згасає", – констатує автор статті Пол Шарр.
Дрони переписали не лише тактику, а й арифметику війни. Україна морськими дронами-камікадзе і протикорабельними ракетами за два роки потопила 13 кораблів Чорноморського флоту РФ і пошкодила десятки інших. Безекіпажний катер за 300 тисяч доларів здатен вивести з ладу бойовий корабель вартістю в сотні мільйонів.
Але з випуском дешевих апаратів у самих США справи кепські. Україна виробляє чотири мільйони дронів на рік, тоді як армія США закуповує лише 50 тисяч. Ініціатива Replicator обіцяла тисячі автономних систем, а дала сотні. Зараз Пентагон вклав понад мільярд доларів у виробництво 340 тисяч дронів до 2027 року, армія хоче щонайменше мільйон до 2028-го.
Не краща ситуація і з протиповітряною обороною. США, Ізраїль і країни Затоки збили 1700 іранських балістичних ракет і дронів, проте розмін вийшов не на користь Вашингтона.
"Перехоплення дрона Shahed вартістю 35 тисяч доларів ракетою Patriot за чотири мільйони завжди залишатиметься піровою перемогою", – пише Шарр.
Від початку війни американці витратили близько половини свого запасу ракет Patriot і від 50 до 80 відсотків перехоплювачів THAAD. Поповнення складів займе роки, а вразливими стають не лише сили на Близькому Сході, а й угруповання в Азії та Європі. Ставку роблять на дешевші перехоплювачі: Coyote коштує близько 125 тисяч доларів, Merops – близько 15 тисяч.
Другий фронт – штучний інтелект, і тут, за оцінкою автора, ніякої "гонки" США з Китаєм насправді немає, є паритет. Китайські моделі відстають від американських на кілька місяців, а компанії на кшталт DeepSeek, Moonshot і MiniMax витягують можливості з чужих розробок за мізерну частку вартості. Anthropic, OpenAI і Google фіксували масштабні спроби такого копіювання. У січні 2026 року адміністрація Трампа дозволила продавати Китаю чипи Nvidia H200 – Шарр вважає це помилкою і закликає повернути заборону.
"Обчислювальні потужності сьогодні – приблизний аналог виробничих потужностей індустріальної епохи", – пише він.
Частину найпотужніших можливостей лабораторії вирішили притримати самі: OpenAI і Anthropic відтерміновували випуск нових моделей, зокрема Anthropic – модель Mythos, побоюючись, що ними скористаються для кібератак. Це виграє час, але не більше: співзасновник Anthropic Джек Кларк оцінив, що нинішні передові кіберможливості ШІ стануть загальнодоступними протягом 12-18 місяців.
Окремий біль – зіпсовані стосунки Пентагону з Кремнієвою долиною. Відомство вимагало необмеженого доступу до технологій Anthropic для "будь-якого законного використання", тоді як компанія наполягала на запобіжниках проти масового стеження всередині країни та повністю автономної зброї. Понад тисяча співробітників Google і OpenAI підписали відкритий лист із закликом "стояти разом і надалі відмовлятися від нинішніх вимог Міністерства війни". У квітні 2026-го ще понад 600 працівників Google просили компанію взагалі не допускати свої моделі до секретних робіт.
Головна теза автора при цьому не про залізо. Історично більшість воєн ведуть противники з приблизно однаковим рівнем технологій – за підрахунками дослідника Стівена Біддла, у наземних війнах 1956-1992 років розрив у часі становив у середньому менш ніж три роки.
"Методи, а не обладнання, визначають результат на полі бою", – резюмує Шарр.
Свою статтю він закінчує 1588 роком: Іспанія тоді була на піку могутності, але англійський флот краще опанував нову технологію – гармати. Непереможна армада, збудована під абордажний бій і напхана піхотою, програла. Війна тривала ще 16 років, проте пік іспанської морської сили минув назавжди.
Раніше "Хвиля" розповідала, чому Росія будує армію майбутнього швидше за США. Про пастку дронового виснаження, про яку попереджав Девід Петреус, читайте в окремому матеріалі. Також ми писали, що США просять у Києва не лише дрони, а й технології.
