Воєнний фокус Унікальні літаки і війна в повітрі SR-71 Blackbird майже для космосу: як "піч для піци" допомогла США вкрасти титан у СРСР
Сполучені Штами Америки ледь не втратили доступ до рідкісноземельних металів, необхідних для ракет Tomahawk, через торгівельну війну з Китаєм. Тим часом суперлітак SR-71 Blackbird США потребує ще однієї рідкісної сировини — титану, який ховається в надрах РФ та України. Як 50 років тому США впорались з цим викликом і що можуть вигадати сьогодні, під час російсько-української війни?
США були вимушені таємно купувати титан для будівництва розвідувального літака SR-71 Blackbird у свого головного супротивника — СРСР.
Фокус переклав статтю журналіста Стівена Сільвера для порталу The National Security Journal. У матеріалі з назвою "Титан холодної війни: розвідувальний літак SR-71 Blackbird" ідеться про титан для SR-71 Blackbird, який не ясно як дістати.
Неймовірна історія SR-71 Blackbird
Легендарний розвідувальний літак SR-71 Blackbird був виготовлений з титану, який становив понад 90% його корпусу. Цікаво, що постачальником цього титану був СРСР — країна-супротивник США в холодній війні.
Згідно з історичною довідкою каналу BBC, опублікованою у 2013 році, SR-71 був "ближчим до космічного корабля, ніж до літака", а титан в його конструкції використовувався через здатність цього матеріалу витримувати екстремальні температури, викликані високими швидкостями.
Відео дня
США з нуля розробили ланцюжок постачання для Blackbird, спроєктованого відомою компанією Lockheed Martin Skunk Works. Оскільки в США не було власних джерел необхідного титану, його доводилося закуповувати у Радянського Союзу, хоча і не безпосередньо.
Титан був і залишається рідкісним і тому дорогим матеріалом.
"В очищеному вигляді він зараз коштує близько 4,5 тисяч доларів за тонну. Для порівняння, алюміній коштує втричі дешевше — 1,5 тисячі доларів за метричну тонну, — йдеться в статті Wisconsin Medical Tech, присвяченій закупівлі матеріалів для літака-розвідника. — Титан — відносно дорогий метал через процес очищення електролізом, для якого потрібно багато енергії. До того ж це поточна ціна, яка суттєво впала з моменту створення SR-71".
Тому США довелося звернутися до Радянського Союзу.
"Основним постачальником руди був СРСР. Працюючи через країни третього світу і підставні компанії, совєти змогли отримати рутил, який відправили в США для будівництва SR-71", — розповів BBC полковник Річ Ґрем, льотчик Blackbird і автор кількох книг про цей літак.
Для чого, на думку радянської влади, призначалася руда? Для печей для піци.
Зв'язок із піцою
За даними The Aviation Geek Club, компанія Lockheed закуповувала необхідні матеріали через країни третього світу.
Одна з легенд свідчила, що США закуповують титан для виробництва печей для піци. За даними Aviation Geek Club, росіяни повірили в це, "можливо, сказавши своїм товаришам, що США настільки ліниві, що навіть готувати самі не вміють. Їм потрібно вийти з дому, щоб купити піцу".
Згідно з відео від PilotPhotog, "ЦРУ створювало різні таємні канали і фіктивні корпорації, щоб закупити великі обсяги титану у провідного світового експортера того часу — Радянського Союзу". У цьому відео також згадується ідея з печами для піци, яку називають "одним із найцікавіших поворотів холодної війни".
США "вдалося непомітно придбати цей неблагородний метал в одного з провідних світових експортерів — Радянського Союзу", — цитує AGC книгу "Skunk Works" колишнього інженера Lockheed Бена Річа. — Росіяни навіть не підозрювали, що фактично допомогли створити літак, який прискорено будували для шпигунства за їхньою батьківщиною".
Угоди забезпечили достатню кількість титану для будівництва 32 літаків SR-71, а також A-12 та інших літаків.
Як будувався Blackbird
Згідно зі статтею Wisconsin Metal Tech, закупівля титану була складним, але лише першим етапом, адже приведення матеріалу до належного стану — окремий і самостійний процес.
У статті Wisconsin Metal Tech описується процес, розроблений у 1940-х роках. Першим кроком було перетворення діоксиду титану у хлорид титану.
"Для цього діоксид титану змішують із хлором і чистим вуглецем і нагрівають. Навіть невелика кількість кисню або азоту зіпсує процес, тому це необхідно робити відносно невеликими партіями в герметичній посудині. По завершенні процесу ми отримуємо хлорид титану", — йдеться в статті.
Наступним кроком було очищення хлориду титану, після чого пару "подавали в посудину з нержавіючої сталі, що містила розплавлений магній при температурі 1300 кельвінів". На цьому етапі хлорид титану вступає в реакцію з магнієм, утворюючи титан і хлорид магнію, і цей процес займає кілька днів.
У ході ще одного багатоетапного процесу матеріал пресується в електрод.
Для роботи над цим проєктом інженери розробили процес, який ніколи раніше не застосовувався. Згідно зі статтею Wisconsin Metal Tech, інженери підрахували, що використання титану замість алюмінію дозволило заощадити 19 мільйонів доларів.
"Ось до чого привели титан і SR-71. Такі досягнення в області роботи з матеріалами мають величезний вплив на розвиток технологій, — підсумовує стаття. — Настільки, що ми називаємо цілі епохи історії людства на честь матеріалів, розроблених у той час: бронзовий вік, залізний вік і т. д.".
Титан сьогодні
Титан знову відіграє ключову роль у тривалій війні, цього разу між Росією та Україною.
Згідно з лютневою статтею NPR, в якій розглядалася потенційна угода щодо рідкісноземельних мінералів між США та Україною, титан є найважливішим мінералом, а Україна входить до десятки найбільших виробників титану у світі. До вторгнення Росії у 2022 році вона була ключовим постачальником для військового сектора.
"Співвідношення міцності й ваги металу, а також його термостійкість роблять його вкрай важливим для аерокосмічної галузі, — йдеться в статті NPR. — Наприклад, титан використовується в перегородках і деталях двигуна винищувача F-35 Joint Strike Fighter, витримуючи високі температури, що виникають при надзвуковому польоті".
Тим часом, згідно зі статтею Euroreporter, опублікованою у вересні, було висунуто пропозицію включити титан у майбутні санкції проти Росії.
"Дедалі більше фахівців галузі, аналітиків з питань безпеки та політиків закликають Європейський союз, Велику Британію та США переглянути свою позицію щодо російського титанового сектора, — йдеться в статті. — На карту поставлена не тільки безпека ланцюжків постачання, але й ефективність санкційної політики Заходу".
У статті також зазначається, що до 2030 року обсяг світового ринку титану, за прогнозами, сягне 52 млрд доларів, причому "запаси Росії становлять близько 14,5% від загального обсягу, але її реальна сила полягає не у видобутку, а в переробці".
Про автора
Стівен Сільвер — лауреат журналістських премій, есеїст, кінокритик, автор статей у Philadelphia Inquirer, Jewish Telegraphic Agency, Broad Street Review та Splice Today. Співзасновник Філадельфійського гуртка кінокритиків. Стівен живе в передмісті Філадельфії з дружиною та двома синами.
Джерело: focus.ua
