У четвер, 25 червня, Львів попрощається з воїнами Олексієм Голіковим, Євгеном Бучмою та Володимиром Барботьком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
Про це повідомила Львівська міська рада.
Чин похорону військовослужбовців розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Орієнтовно об 11:30 відбудеться загальноміська церемонія прощання на площі Ринок.
Олексія Голікова та Євгена Бучму поховають на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна), Володимира Барботька — на Голосківському кладовищі, на полі №34-В.
Мерія закликає львів’ян і гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань.
Євген Бучма (19.11.1975 — 20.06.2025) Львів’янин.
Навчався у ліцеї №46 імені В’ячеслава Чорновола Львівської міської ради. Згодом здобув професію бухгалтера у Львівському професійно-технічному училищі.
Проходив строкову військову службу.
Працював у приватному акціонерному товаристві «Львівський хлібокомбінат».
Зі слів рідних, Євген був добрим, чуйним, працьовитим і відповідальним, вирізнявся спокоєм, надійністю та доброзичливим ставленням до людей. Любив читати, захоплювався збиранням грибів і полюбляв їзду на велосипеді.
Був учасником Антитерористичної операції (АТО). Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Луганському напрямку у складі 103-ї окремої бригади територіальної оборони імені митрополита Андрея Шептицького Сил територіальної оборони Збройних Сил України та 3-го прикордонного загону імені Героя України полковника Євгена Пікуса Державної прикордонної служби України.
Нагороджений відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції» та почесною відзнакою «Учасник бойових дій».
У Євгена Бучми залишилися дружина, мати, брат із сім’єю, сестра з сім’єю, похресник та родина.
Олексій Голіков (28.06.1981 – 16.06.2026) Уродженець міста Українськ Донецької області.
Навчався в Українській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №13 Селидівської міської ради Донецької області, яку закінчив із відзнакою. Згодом здобув вищу освіту у державному вищому навчальному закладі «Донецький національний технічний університет» за спеціальностями «Гірництво» та «Збагачення корисних копалин», отримавши кваліфікацію магістра. У 2013 році йому було присвоєно науковий ступінь кандидата технічних наук за спеціальністю «Збагачення корисних копалин».
Професійне життя Олексія було тісно пов’язане з гірничою галуззю та науковою діяльністю. Працював у приватному акціонерному товаристві «Центральна збагачувальна фабрика “Україна”», обіймаючи керівні виробничі посади.
Був доцентом кафедри збагачення корисних копалин Донецького національного технічного університету. Згодом працював головним спеціалістом відділу зі збагачення вугілля товариства з обмеженою відповідальністю «Збагачувальна фабрика “Свято-Варваринська”».
Зі слів рідних, Олексій був надзвичайно доброю, щирою, відкритою та інтелігентною людиною. Вирізнявся високою ерудованістю, дисциплінованістю, відповідальністю та відданістю своїй справі. Постійно прагнув до нових знань і професійного розвитку, користувався повагою серед колег, друзів і побратимів. Був творчою особистістю, писав вірші, захоплювався інструментальною музикою та активно займався спортом. Для рідних був надійною опорою, людиною слова, яка завжди дарувала тепло, підтримку й людяність.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому та Дніпропетровському напрямках у складі 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений медаллю «За оборону рідної держави».
В Олексія Голікова залишилися мати, брат із сім’єю, дядько та родина.
Володимир Барботько (02.01.1952 – 22.06.2026) Львів’янин.
Навчався у Львівській середній школі №35 (тепер – Львівська середня загальноосвітня школа східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов). Згодом навчався за медичним напрямом, здобуваючи фах лікаря-офтальмолога.
Понад 39 років присвятив військовій службі, обіймаючи офіцерські посади у військово-медичних закладах та військових частинах Збройних Сил України.
Зі слів рідних, Володимир був добрим, турботливим, відповідальним і організованим, вирізнявся життєрадісністю, оптимізмом та активною життєвою позицією. Завжди був готовий допомогти іншим. Захоплювався риболовлею та збиранням грибів, любив музику, грав на гітарі й клавішних інструментах, а також із задоволенням готував.
У Володимира Барботька залишилися двоє синів із сім’ями, брат і родина.
Leopolis.news
