Науковці Італії проводять експерименти з озимим висівом цукрового буряку, намагаючись адаптувати культуру до нових кліматичних умов Середземномор’я.
Традиційні весняні строки сівби дедалі частіше стикаються з обмеженнями через літню посуху, високі температури та поширення хвороб, зокрема церкоспорозу, повідомляє НАЦУ «Укрцукор».
Дослідження тривало два роки у регіоні Леньяро (Падуя, північний схід Італії) і охоплювало дев’ять сортів цукрового буряку. Висів проводили у різні строки — від кінця вересня до початку листопада, щоб оцінити вплив часу сівби на розвиток рослин і врожайність.
Результати показали, що ключовим фактором виживання рослин узимку є їхній розвиток до настання холодів. Найкращі показники спостерігалися за сівби у вересні та на початку жовтня, тоді як пізній висів на початку листопада призводив до втрат до 80% рослин.
Водночас надто ранні строки сівби збільшували ризик стрілкування, що негативно впливає на якість і врожайність. Найбільш збалансовані результати були отримані за сівби наприкінці жовтня, коли вдалося поєднати помірну зимостійкість із високою продуктивністю окремих сортів.
Окремі сорти в умовах пізнього осіннього висіву забезпечували врожайність коренеплодів на рівні 81–84 т/га, що свідчить про потенціал технології за правильного добору генетики. Водночас вміст цукрів у коренеплодах змінювався залежно від зволоження сезону: в посушливі роки показники були вищими.
Дослідники підкреслюють, що найкращий баланс між зимостійкістю, стрілкуванням і врожайністю забезпечує саме висів наприкінці жовтня за умови правильного вибору сортів. Подальші дослідження мають порівняти цю технологію з традиційною весняною сівбою для оцінки її економічної доцільності.
Джерело: agroportal.ua
