Народно-визвольна армія Китаю переживає найсерйознішу трансформацію з часів Мао. Засновник Geopolitical Futures Джордж Фрідман і експертка з Китаю Вікторія Герцег розбирають, як прагнення Сі Цзіньпіна до абсолютної лояльності може вплинути на боєздатність НВАК, ситуацію навколо Тайваню та перспективи компромісу між США і Китаєм. Розмову вів Крістіан Сміт, запис відбувся 18 серпня 2026 року.
Саміт, потрібний обом сторонам
Крістіан Сміт: Перш ніж перейти до Народно-визвольної армії Китаю, оцінимо стан американсько-китайських відносин. Дональд Трамп відвідав Пекін у травні, а у вересні Сі Цзіньпін має приїхати до Вашингтона. Чого ви очікуєте від цієї зустрічі?
Джордж Фрідман: Обом країнам потрібен компроміс. Сполучені Штати не хочуть військової конфронтації з Китаєм і не хочуть бути втягнутими у війну. Китай також цього не хоче. Його особлива проблема – економіка: країна виробляє більше, ніж споживає, тому мусить експортувати. Зараз зростання лише трохи перевищує 4 відсотки, і американський ринок залишається для Китаю вкрай важливим. Мита показали Пекіну, що США можуть обійтися без частини китайського імпорту, тоді як для Китаю Сполучені Штати й далі залишаються головним покупцем.
Трамп має багато проблем, зокрема Іран, і потребує успіхів. Але важливіше інше: США не можуть залишатися залежними від постачання з країни, з якою теоретично можуть воювати. Тому саміт необхідний. Це буде друга зустріч двох лідерів за останні місяці, цього разу у Вашингтоні. Сам факт зустрічі – важливий сигнал, хоча він і не гарантує угоди.
Серйозні переговори не бувають гладкими. У певний момент одна зі сторін може встати й оголосити, що йде, бо домовитися неможливо. Це частина процесу. Але нинішній момент може стати поворотним: якщо США і Китай знайдуть компроміс, виникне нова геополітична модель. Вони не стануть союзниками, але перестануть бути військовими противниками. Обидві країни мають причини уникати війни, й обидві пов'язані економічними відносинами. Майбутній саміт може не дати остаточного результату, однак його провал створить зовсім іншу реальність.
Якщо Сполучені Штати й Китай знайдуть компроміс, виникне нова геополітична модель: вони не стануть союзниками, але перестануть бути військовими противниками.
Чистка, яку не пояснити самою корупцією
Крістіан Сміт: Вікторіє, нещодавно ви писали про суперечність в основі китайської військової реформи. Що відбувалося з НВАК протягом останніх років?
Вікторія Герцег: Антикорупційна кампанія в НВАК триває роками, але приблизно за останній рік набула надзвичайного масштабу. З 2022 року, за наявними повідомленнями, понад 100 офіцерів вищого командного складу усунули з посад або почали щодо них розслідування. Серед них члени Центральної військової ради, командири Ракетних військ, два колишні міністри оборони та інші впливові військові.
Результат вражає. На початку нинішньої каденції, у 2022 році, до Центральної військової ради входили семеро осіб, але на своїх посадах залишилися лише її голова Сі та ще один член ради. Сі також змінив критерії просування по службі. Політична надійність дедалі частіше стає вирішальним чинником. Політичні й дисциплінарні функціонери обіймають посади, раніше пов'язані з оперативним командуванням, а дисциплінарні перевірки та політичний нагляд перетворилися на найважливіші інструменти добору керівників НВАК.
Водночас Сі перебудовує відносини армії з технологіями. Він хоче створити дедалі більш "інтелектуалізовані" збройні сили, впровадивши штучний інтелект у щоденну діяльність НВАК. Самі чистки не безпрецедентні. Однак такого поєднання – майже повного усунення керівництва, інституційної перебудови, посиленого політичного нагляду та прискореної технологічної модернізації – НВАК не бачила з часів Мао.
Крістіан Сміт: Чому Сі йде на це? Що спонукає його до таких радикальних кроків?
Вікторія Герцег: Найпростіша відповідь – він не до кінця довіряє частині військового істеблішменту. Корупція справді залишається давньою проблемою, особливо в закупівлях, військових контрактах і витратах на техніку. Але самою корупцією масштаб чистки не пояснити. Деяких офіцерів звинувачували не лише у хабарництві, а й у послабленні партійного контролю, недостатній лояльності та завданні шкоди "політичній екології" НВАК. Зрештою ці формулювання вказують на нелояльність до Сі або опір йому.
Сі хоче домогтися, щоб НВАК не перетворилася на самостійний центр політичної сили, незалежний від Комуністичної партії Китаю або особисто від нього. Тому глибинна логіка перебудови політична: партія має стояти над армією, а керівництво Сі має бути захищене від будь-якого виклику з боку НВАК.
Сі робить НВАК більш керованою. Але цим він може позбавити її здатності до самостійних професійних дій.
Непідтверджена версія про переворот і зміна військової культури
Джордж Фрідман: Китайська армія давно будувалася навколо можливості війни зі Сполученими Штатами. Це було її ідеологічним та оперативним центром тяжіння. Як американська військова культура за часів холодної війни формувалася навколо Радянського Союзу, так культура НВАК формувалася навколо США.
Чистки тривають уже певний час. Моя гіпотеза полягає в тому, що напруження могло бути пов'язане зі спробою військового перевороту, хоча підтвердити це я не можу. У соціальних мережах поширювалися чутки, нібито Сі помер або помирає, а невдовзі після цього усунули командувачів вищої ланки. Така послідовність указує на серйозне напруження, але не доводить, що переворот справді готували.
Гадаю, Сі також зрозумів, що китайська економіка сповільнюється і йому потрібен компроміс зі Сполученими Штатами, який водночас не виглядав би як капітуляція. Це неминуче створювало б тертя з армією, уся інституційна культура якої десятиліттями була налаштована на боротьбу з "американськими імперіалістами".
Є й інший вимір. Армія, створена переважно для конфлікту зі США, може виявитися не цілком пристосованою до мінливої регіональної ситуації. Китай офіційно заявляє, що частину російського Далекого Сходу відібрали в нього в XIX столітті, та публікує карти, де ці землі позначені як китайська територія. У комуністичний період між двома країнами також відбувалися збройні сутички на річці Уссурі. На початку війни в Україні Пекін не підтримав Росію під час голосування, а утримався. Китай не готується воювати з Росією, але армії, десятиліттями орієнтованій на протидію американській авіації та флоту, довелося б інакше оцінювати ризики на континентальному кордоні.
Якщо Китай досягне порозуміння зі Сполученими Штатами – на майбутній зустрічі чи пізніше, – його військова культура має змінитися. Чистка може бути способом запобігти опору всередині збройних сил і водночас змусити їх пристосуватися до нової геополітичної позиції. Корупція, можливо, є частиною пояснення, але ширше питання – мінливі відносини Китаю зі світом, передусім зі США.
Внутрішня суперечність упровадження ШІ в китайській армії
Крістіан Сміт: Під час чисток усунули багатьох досвідчених командирів. Історія показує, що такі кампанії можуть послабити армію на роки. Сі готовий заплатити цю ціну, бо не очікує війни?
Джордж Фрідман: Не думаю, що Китай очікує війни зі Сполученими Штатами або Росією. Тому нинішній момент відносно сприятливий для таких змін, хоча відновлення триватиме роками. Коли старших командирів усувають, на їхнє місце потрібно когось ставити, а щоб підготувати ефективного командувача, потрібні роки.
Можливо, свою роль відіграють і технології. Військові в усьому світі ставляться до змін із підозрою. Офіцери, які прослужили 20 або 30 років, часто вважають, що вже знають, як треба воювати, й опираються новим системам. Сі може використовувати перехідний період, щоб змусити армію, флот і авіацію не лише прийняти нову геополітичну картину, а й освоїти нові технології.
Вікторія Герцег: Ця технологічна модернізація породжує внутрішню суперечність. "Інтелектуалізована" війна й далі потребує людської ініціативи. Офіцери мають уміти ставити висновки систем ШІ під сумнів і за потреби доводити їхню помилковість. Але політична система Сі винагороджує беззаперечну лояльність і конформність. Поведінка, необхідна для відповідального застосування передових технологій, – це саме та поведінка, яку система пригнічує.
Досвідчених офіцерів, готових ставити рішення під сумнів, може просто не залишитися – їх або витіснять із системи, або не допустять до керівних посад. Ті, хто тимчасово обіймає звільнені посади, мають усі підстави перестраховуватися й надмірно демонструвати лояльність. Вони можуть ухвалювати рішення не з міркувань військової доцільності, а заради того, щоб самим не потрапити під чистку.
Це здатне послабити стратегічну обережність і водночас підштовхнути до ризикованих тактичних рішень. Під час операції результатом може стати катастрофічний прорахунок. З цієї причини я не вважаю, що нині Китай готовий до великої військової операції. Для Сі це був би вкрай невдалий момент для початку такої кампанії.
Інтелектуалізована війна потребує офіцерів, здатних заперечити висновок системи ШІ. Політична система Сі винагороджує тих, хто найменше схильний це робити.
Крістіан Сміт: Сі уважно вивчав розпад Радянського Союзу. Чи не є ця кампанія спробою зберегти владу Комуністичної партії над армією і не допустити подібної втрати контролю?
Вікторія Герцег: Безумовно. Він хоче, щоб партія стояла над усім, особливо над НВАК, і сам хоче залишатися при владі. Йдеться не лише про стабільність правління Комуністичної партії, а й про недопущення загрози особистій владі Сі. Протягом кількох тижнів минулого літа, можливо, відбувалося щось незвичайне, однак із Китаю надходить надто мало надійної інформації, щоб називати це спробою перевороту. Зрозуміло інше: Сі побоюється загроз своєму правлінню й робить висновки як із радянської історії, так і з невдач інших комуністичних режимів.
Потужна армія, не перевірена війною
Крістіан Сміт: Що ми насправді знаємо про можливості НВАК? Це величезна й технологічно розвинена сила, але вона майже не має сучасного бойового досвіду.
Джордж Фрідман: На папері це дуже серйозна сила. Вона має сучасні кораблі, літаки, ракети та ядерну зброю. Але поки солдати й генерали не побувають на війні, ніхто не знає, як вони себе проявлять. Армія мирного часу принципово відрізняється від армії, що воює.
Сполучені Штати брали участь у багатьох війнах, тому багато старших офіцерів пройшли перевірку Афганістаном, Іраком або давнішими конфліктами. НВАК давно не проводила операцій такого масштабу. Багато її генералів і солдатів не перебували під вогнем. Складні навчання важливі, але вони не показують, як система командування відреагує, коли полетять кулі й почнуть гинути люди.
Я виходжу з того, що китайська армія достатньо дисциплінована, аби пережити перший шок війни. Припускаю, її офіцери здатні навчити війська, а озброєння дає їй реальну боєздатність. Але ми не бачили, як вона воює із серйозним противником. Ця невизначеність може пояснювати, чому Сі одночасно тисне на військових і йде на зближення зі Сполученими Штатами: ані Пекін, ані Вашингтон не знають, чим завершиться війна.
Вікторія Герцег: Керівники НВАК самі визнають деякі з цих вад. У матеріалах "PLA Daily", газети НВАК, зокрема в статтях членів Центральної військової ради та інших відомих офіцерів, згадуються корупція, проблеми із закупівлями й недоліки підготовки. Ці труднощі не описують як катастрофічні чи нерозв'язні. І все ж сам факт їх обговорення в китайських державних медіа показовий. Стрімка модернізація реальна, але вразливості також реальні.
Тайвань як стратегічне й символічне питання
Крістіан Сміт: Якщо перебудова вказує на те, що Китай не хоче війни найближчим часом, чи стосується та сама логіка Тайваню?
Джордж Фрідман: Тайвань важливий стратегічно, оскільки розташований між Японією та Філіппінами й впливає на доступ Китаю до Тихого океану. Але змінюється й сам Тайвань. Гоміньдан прагне вибудувати інші відносини з Пекіном – такі, за яких Тайвань зберіг би високий ступінь автономії, визнавши себе частиною Китаю. Тайванське суспільство й далі глибоко розділене щодо таких ідей. Однак якщо відносини Китаю і США перестануть бути ворожими, сам Тайвань, на мою думку, вже не буде настільки важливим для Вашингтона.
Для Сі Тайвань має й символічне значення. Якщо він змінить курс щодо США, нічого не отримавши стосовно Тайваню, це може виглядати як капітуляція. Якщо Вашингтон скоригує відносини з Тайбеєм, а Тайбей – із Пекіном, Сі зможе подати це як перемогу.
Китай проводив навколо Тайваню залякувальні військові навчання, але не вторгався на острів. Це свідчить, що Тайвань для Пекіна – питання принципу, навіть якщо Китай не готовий діяти військовим шляхом. Сполучені Штати не можуть виглядати країною, яка просто кидає союзника, а Китай вимагатиме певної поступки. Гадаю, з'явиться угода, що визнає Тайвань частиною Китаю, але збереже за ним значно більшу автономію, ніж у Гонконгу. За такої схеми Китай не застосовуватиме проти Тайваню військову силу, а Тайвань не допустить американської військової присутності, якої побоюється Пекін. Тайвань, імовірно, опиниться в центрі будь-якого ширшого порозуміння між США і Китаєм.
Для Сі Тайвань – символ, який дає йому змогу подати компроміс із Вашингтоном як перемогу, а не капітуляцію.
Крістіан Сміт: І останнє запитання. Чи можуть м'якша риторика Вашингтона щодо Північної Кореї та скорочення масштабів навчань із Південною Кореєю бути ще й сигналом Китаю?
Джордж Фрідман: Китай і Північна Корея не стають природними друзями лише тому, що обидві країни комуністичні. Пекін не довіряє Пхеньяну як власникові ядерної зброї, але й не хоче, щоб Сполучені Штати ліквідували північнокорейський режим. У цьому питанні інтереси Китаю і США частково збігаються, хоча кожна сторона воліла б, щоб проблему розв'язала інша.
Американські війська та навчання в Південній Кореї також символізують незавершену історію Корейської війни, у якій Китай брав безпосередню участь. Зниження їхньої помітності може дати Сі аргумент на користь того, що Вашингтон серйозно налаштований змінити відносини. Це не врегулює ширшого конфлікту, але може стати одним з елементів паралельної деескалації.
