У п’ятницю, 28 серпня, Львів попрощається з військовослужбовцями Віктором Щербиною, Вадимом Качмарем та Андрієм Березяком, які віддали життя, захищаючи Україну від російських окупантів.
«Мерія закликає львів’ян та гостей міста долучитись до міської церемонії прощання та утриматися в цей час від розважальних заходів і святкувань», – йдеться у повідомленні ЛМР.
Чин похорону воїнів розпочнеться об 11:00 у Гарнізонному храмі свв. апп. Петра і Павла. Опісля, орієнтовно об 11:30, буде загальноміська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають воїнів на Личаківському кладовищі, на полі почесних поховань №87 (вул. Пасічна).
Біографічні довідки захисників
Андрій Березяк (21.03.1980 — 15.07.2026). Львів’янин.
Навчався у гімназії №1 Шептицької міської ради. Згодом здобув вищу освіту в Національному університеті «Львівська політехніка» за спеціальністю «Якість, стандартизація та сертифікація» та кваліфікацію магістра з управління якістю.
Працював заступником завідувача випробувальної лабораторії у державному підприємстві «Науково-дослідний інститут метрології вимірювальних і управляючих систем». Зі слів рідних, Андрій був доброю, щирою, відповідальною та турботливою людиною, люблячим сім’янином. Особливе місце в його житті займала донька. Любив готувати та дбати про своїх близьких.
У 2023 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений відзнакою Президента України — орденом «За мужність» III ступеня, почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України «Хрест хоробрих» та «Золотий хрест», відзнаками Міністерства оборони України «За поранення» та «Захиснику України», а також медаллю «Незламному захиснику України». В Андрія Березяка залишилися дружина, донька, батьки, брат, хрещена та родина.
Вадим Качмар (27.11.1979 — 03.08.2026). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №49 міста Львова. Згодом здобув вищу освіту у Львівському торговельно-економічному університеті. Працював у товаристві з обмеженою відповідальністю «Мережа магазинів „Дніпро-М“» на посаді водія-кур’єра з доставки будівельних матеріалів.
Зі слів рідних, Вадим був доброю, життєрадісною, освіченою та товариською людиною. Захоплювався спортом, зокрема легкою атлетикою, мав звання кандидата в майстри спорту. Займався бігом та неодноразово здобував призові місця на змаганнях. Любив навчатися, особливо цікавився математикою та фізикою, брав участь у предметних олімпіадах.
У 2024 році став на захист Батьківщини від вторгнення російських окупантів. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Донецькому напрямку у складі 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Сухопутних військ Збройних Сил України. У Вадима Качмара залишилися мати, брат, сестра та родина.
Віктор Щербина (22.06.1979 — 19.08.2026). Уродженець села Добровілля Дніпропетровської області.
Навчався у Добровільській гімназії Дубовиківської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області. Згодом здобув професію водія у закладі професійно-технічної освіти Дніпропетровської області.
Проходив військову строкову службу. Працював водієм на приватних підприємствах.
Зі слів рідних, Віктор був надзвичайно доброю, щирою та життєрадісною людиною, вирізнявся відкритістю, почуттям гумору та готовністю завжди прийти на допомогу. Був відповідальним, надійним, працьовитим і майстровитим, мав «золоті руки». Любив природу, подорожі, риболовлю, музику та танці, цінував спілкування з рідними й друзями. Залишив по собі світлу пам’ять як добра, щира та надійна людина.
Із початком повномасштабного вторгнення російських окупантів став на захист Батьківщини. Боронив територіальну цілісність та суверенітет України на Запорізькому та Донецькому напрямках у складі 23-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест», медаллю «За стійкість та відвагу», медаллю «За оборону рідної держави», а також медаллю «За поранення» — відомчою відзнакою Міністерства оборони України. У Віктора Щербини залишилися дружина, син і донька.
Читайте також: У Львові відкрили «Колони пам’яті» з іменами понад 2000 полеглих захисників України
Джерело: 032.ua
