«Зеленський сказав, що стане на коліна. Ось я стою перед вами, відкрийте двері до людей», — жінка в медичній формі стоїть навколішки перед поліцейськими, кричить і водночас знімає їх на телефон. «Скільки хлопців я перевозила на цій машині… У мене вже істєріка, блядь, ви заїбали усі!!!» — із цього емоційного й проникливого відео фальшивої медикині фальшивої швидкої почався напад на приміщення, де перебували військові, які із СЗЧ мали їхати служити далі в «Азов». За схожим патерном розганяються й інші «антимобілізаційні» події.
Далі на згаданому відео чоловік поруч намагається допомогти їй підвестися, але вона різко його відштовхує: «Сил немає!!!». Людина в одязі лікарки швидкої — 49-річна Валентина Молода, вона майже відразу опублікувала свій монолог у ТікТоці. Відео про нібито 40 людей, яких незаконно утримують і катують у підвалі, а також про одного загиблого стає вірусним: його коментують і передруковують інші акаунти в різних соцмережах — понад 1500 разів за 12 годин, повідомляютьу своєму розслідуванні TEXTY.ORG.UA.
Події розгортаються 2 листопада 2026 року біля триповерхового приватного будинку в Петропавлівській Борщагівці під Києвом. Валентина Молода приїхала автомобілем із маркуванням приватної швидкої «Мед-престиж» і представилася власницею цієї компанії. Насправді ж власником компанії є інша людина.
За повідомленням 1-го корпусу НГУ «Азов», будинок використовували як тимчасовий пункт дислокації військової частини 3121. Там перебували мобілізовані та військовослужбовці, затримані після самовільного залишення частини, які очікували розподілу до військових частин. Поліція заперечила інформацію про незаконне утримання людей і загиблого.
Публічне пояснення командувача Нацгвардії Олександра Півненка перекрикує з натовпу «громадський активіст» Андрій Рачок, знімаючи його на відео: «Російська агресія не дає права катувати людей!!! Ви ахуєлі!!! Ви військові підараси, які катують людей!!!». Рачок відомий тим, що постійно, можна сказати, професійно поширює антимобілізаційний контент.
А в грудні 2020 року на Контрактовій площі в Києві він демонстративно повалив ханукію (світильник, який часто називають менорою Хануки), зняв свої дії на відео й опублікував ролик у Фейсбуці, супроводжуючи це антисемітськими висловлюваннями.
Чоловік, який кричав на бойового генерала, — це Андрій Рачок, голова громадської організації «Захист територіальних громад та сприяння протидії корупції». Він регулярно поширює антимобілізаційний контент
Поки правоохоронці намагалися внести ясність у цю історію, за добу аудиторія Валентини зросла із 17 до 38 тисяч підписників. Жінка скаржиться, що її попередній акаунт-мільйонник забанили, і просить знову підписатися на неї в ТікТоці: «Я хочу вам всім сповіщати правду про те, що відбувається в Україні. Я заради вас. Будь ласка, дайте можливість виходити в ефіри».
Нагнітання страху та паніки в істеричний спосіб, як це робила Валентина Молода, — стандартний метод роботи учасників антимобілізаційної мережі.
Зверніть увагу. Під «мережею» в цьому матеріалі ми маємо на увазі не єдиний центр управління чи доведену координацію всіх згаданих осіб, а сукупність акторів, які поширюють схожі наративи, взаємно підсилюють їх, репостять одне одного чи забезпечують їм нові аудиторії.
Мільйонна лавина
Ось іще один аналогічний приклад. «Щойно в моєму помешканні намагалися мене вбити. Скоріше за все, якийсь спецпідрозділ, — голос бородатого чоловіка в чорній майці тремтить, хоча він тримає рушницю в руках і має бойовий досвід. — Але в них нічого не вийшло. Слава Богу, у мене зброя є, вийшло відбитися. Пообіцяли: зараз приїдуть штурмувати мою квартиру з якимось підкріпленням. Це все відбувається в Кривому Розі, в районі Карачунів. Побратими, хто мене знає, вирушайте всі на Карачуни. Потрібна ваша допомога. Збираємося. Бо вони нас поодинці всіх поперебивають».
Це коротке відео Василя Гунька набрало у Фейсбуці понад 756 тисяч переглядів.
Згодом з’ясувалося, що «відбивався» він від слідчо-оперативної групи, яка прийшла, щоб провести обшук і знайти його за місцем реєстрації. Це стандартна процедура для військовослужбовців, які самовільно залишили місце служби. Сержанта Гунька шукали понад два роки.
Таких діячів кілька десятків
Маючи на руках рушницю, пістолет і набої, чоловік погрожував убити небажаних гостей. Тому слідчі покликали на допомогу спецпідрозділ «КОРД», який і виламав двері та затримав підозрюваного. Так на додачу до провадження про СЗЧ з’явилися нові звинувачення про незаконне зберігання зброї та погрози вбивством правоохоронцям.
Зараз Гунько перебуває в слідчому ізоляторі. Суддя підтримав клопотання слідчого не давати можливості вийти під заставу. На засідання прийшла група підтримки молодики у футболках з написами «Національна платформа народовладдя» (так називається громадська організація, яку створив колишній військовослужбовець і до якої, за його словами, подали заявки долучитися понад тисяча людей).
Організація вважає чинну владу злочинною, мобілізацію — незаконною і закликає «організовувати народні дружини та мобільні групи реагування», щоб блокувати дії територіальних центрів комплектування під час мобілізації.
Зверніть увагу. Антимобілізаційним контентом у цьому дослідженні ми називаємо публікації, які системно формують негативне ставлення до мобілізації як такої, підривають її легітимність чи спонукають громадян уникати, саботувати або чинити опір мобілізаційним заходам. Ми не зараховуємо до нього саму по собі критику порушень з боку ТЦК, вимоги дотримуватися закону, справедливих строків служби, ротації чи захисту прав військовозобов’язаних.
Попри те що відео Гунька з такими закликами набирають десятки й сотні тисяч переглядів, блогер скаржиться, що активності людей часто закінчуються лише вподобайками в соцмережах. Мовляв, у його рідному Кривому Розі 150 заявок на вступ до організації, але на робочі зустрічі приходить до 20 людей:
«Наша команда знає, що робити зі злочинними угрупованнями, такими як ТЦК і мусора. Але по всіх регіонах активність мінімальна. Бусифікують то інвалідів, то дітей. Люди, що відбувається? Скільки ви ще будете стояти осторонь?!».
Емоційний чоловік на цьому відео дуже відрізняється від того, яким він постав у своєму першому зверненні в день, коли його мобілізували 5 травня 2022 року. Усміхнений та спокійний, він казав: «Іду захищати Батьківщину! Дочекався своєї черги. Буду вас інформувати».
Протягом майже двох років Гунько час від часу знімав відео про свою службу в підрозділі безпілотних систем — там він був інструктором управління дронів. Ці дописи набирали кілька сотень переглядів, зрідка вірусилися.
Які наративи поширює антимобілізаційна мережа
- Мобілізація незаконна, оскільки в Україні запроваджено воєнний стан, а не оголошено стан війни.
- ТЦК — приватні структури, які не мають законних повноважень мобілізувати громадян.
- Воювати мають інші: депутати, чиновники, правоохоронці, судді й кадрові військові, а не цивільні.
- Мобілізація корумпована: заможні відкуповуються, а бідні змушені воювати.
- Мобілізовані приречені на загибель через великі втрати ЗСУ та байдужість командирів до життя бійців.
- Воювати за корумповану владу не варто, бо вона порушує права громадян та обмежує свободу пересування.
Перші радикальні заяви Гунько почав озвучувати 1 квітня 2024 року. Від імені всіх військовослужбовців він розкритикував дії ТЦК і закликав «не хапати дітей на вулиці», а «хапати чинуш». Саме в цей час, за версією Нацполу, військовослужбовець самовільно залишив свою військову частину.
З пішки в дамки. Контент на сторінці Василя Гунька одразу після її створення та після квітня 2024 року. Як за помахом чарівної палички, перегляди його контенту за місяць зросли в десятки разів. Фото: фейсбук-сторінка Василя Гунька
З цього моменту відео стали з’являтися дедалі частіше. Саме тоді в Україні активно обговорювали зміни до правил мобілізації: 11 квітня 2024 року Верховна Рада ухвалила в цілому законопроєкт № 10449. Він оновив процедури мобілізації та військового обліку, зокрема зобов’язав військовозобов’язаних протягом 60 днів уточнити свої облікові дані. Саме довкола цих нових вимог тоді точилася гостра суспільна дискусія.
Гунько і далі одягав піксель і менторським голосом начитував тези про те, що закон про мобілізацію антиконституційний, що головними ухилянтами є не ті люди, які, рятуючи своє життя, поїхали за кордон, а влада всіх рівнів, представники великого бізнесу та олігархату.
Із кожним новим таким відео за два роки його аудиторія у Фейсбуці та на Ютубі зросла до понад 83 тисяч підписників. За цей час його антимобілізаційний контент на обох платформах переглянули 31 мільйон разів.
Але Василь Гунько не єдиний, хто поширював ці тези. Таких діячів кілька десятків. У цій антимобілізаційній мережі є кілька видів груп впливу. Разом вони доповнюють і підсилюють одне одного. Аудиторія в дослідженій нами мережі становить понад 21 мільйон підписників (аудиторії акаунтів і платформ можуть перетинатися). Для порівняння: в Україні проживає приблизно 29 мільйонів людей.
Одна із функцій таких активістів — взаємопідтримка.
Сумарна кількість підписників поширювачів антимобілізаційного контенту в усіх соцмережах. Одна людина може бути врахована кілька разів, якщо підписана на того самого блогера в різних соцмережах
Разом на суд
Щойно Гунько опублікував своє відеозвернення про «штурм» його квартири, акаунти, які поширюють схожі антимобілізаційні наративи, підтримали його, ставлячи його в один ряд із «тими, хто витягує країну з руїни». Подібні дописи поширювалися тисячі разів. Але на реальну акцію протесту прийшли одиниці. Переважно блогери, які знайомі між собою і не приховують цього.
Із закликом «Свободу військовослужбовцю Василю Гуньку!» вийшла на майдан Незалежності в столиці активістка Марія Барабаш (про неї ми писали тут). Маючи 334 тисячі підписників на різних платформах, вона змогла привести із собою лише п’ятьох людей.
Таку саму байдужість проявили підписники блогера Жана Новосельцева, якому в 2024 році Служба безпеки України висунула підозру в груповому перешкоджанні законній діяльності ЗСУ.
ТЦК є ключовою темою в контенті Новосельцева. Він регулярно називає представників мобілізаційної системи «людоловами», доставляння до ТЦК — «викраденнями», подаючи їх як майже суцільну практику незаконного насильства, і систематично висвітлює кримінальні справи проти людей, які конфліктували з ТЦК або військовими.
За версією СБУ, Новосельцев був одним із організаторів мережі з аудиторією понад 600 тисяч користувачів, яка «працювала на зрив мобілізації», «закликала до збройного спротиву працівникам ТЦК та правоохоронних органів», «інструктувала щодо силових методів ухиляння від призову», створила сайт для публікації персональних даних військових, працівників ТЦК і правоохоронців.
Сам же Новосельцев у коментарі для Texty.org.ua називає координацію з кимось «маячнею» і каже, що заробляє на донатах від підписників та живе з монетизації свого контенту в соцмережах. А коли грошей не вистачає, отримує перекази з-за кордону від своєї родини.
Акаунти блогера у Фейсбуці, Інстаграмі, Ютубі та Бастіоні справді мають сумарно понад 208 тис. підписників. У Фейсбуці він записує відео раз на тиждень, на Ютубі — кілька разів на місяць. Останнє відео на Бастіоні опубліковане 6 червня 2026 року. Найактивніший блогер у Телеграмі, де в нього близько 27 тисяч підписників. Протягом останнього року там щодня з’являлося в середньому шість публікацій, а в деякі дні до десяти.
Коментуючи своє затримання, Новосельцев каже, що принципово відмовився домовлятися зі Службою безпеки України, бо винним себе не вважає: «Нам одразу запропонували варіант типу визнай провину хоч частково і гуляй, але про ТЦК більше не згадуй. Звісно, ми відмовилися, бо впевнені, що немає складу злочину в тому ефірі», — каже Новосельцев.
Затримання блогера широко висвітлювали українські медіа. Про нього згадували переважно як про «відомого провокатора» та «противника мобілізації». Натомість російські ресурси подавали інформацію із заголовками на кшталт «СБУ схопила відомого журналіста Жана Новосельцева» і використовували в цих новинах конструкцію «спецслужба київського режиму».
Друг блогера Остап Стахів (обвинувачений за несанкціоноване поширення інформації про розміщення ЗСУ, вчинене в умовах воєнного стану) назвав провадження «політичними репресіями» і закликав приходити до суду.
Екснардеп Олександр Дубінський (обвинувачений у державній зраді) назвав Новосельцева «хорошим журналістом», заявив, що той має право критикувати ТЦК, а затримання охарактеризував як залякування противників силової мобілізації.
Відверто проросійське медіа «Страна.юа» також опублікувало новину про цю кримінальну справу, додавши при цьому, що «на телеграм-каналі Новосельцева справді багато новин про ТЦК. Однак вони не відрізняються від тих повідомлень, які публікують про ексцеси з військоматами інші українські паблики та ЗМІ». Цю версію передрукували інші російські медіа — РБК.ру і Лайф.ру.
Зверніть увагу. Не кожен блогер, який використовує різку лексику щодо ТЦК, заперечує мобілізацію як таку. Наприклад, фейсбук-акаунт Олег Черкаси у своїх дописах називав працівників ТЦК «людоловами», описував окремі випадки як «полювання на власних громадян» і схвально писав про блокування груп оповіщення.
Водночас у відповіді Texty.org.ua він прямо заявив, що підтримує оборону України та законну мобілізацію, не підтримує незаконне фізичне перешкоджання роботі ТЦК чи поліції і визнає, що короткі відеофрагменти не завжди показують повну картину події.
Разом на суд
Щойно Гунько опублікував своє відеозвернення про «штурм» його квартири, акаунти, які поширюють схожі антимобілізаційні наративи, підтримали його, ставлячи його в один ряд із «тими, хто витягує країну з руїни». Подібні дописи поширювалися тисячі разів. Але на реальну акцію протесту прийшли одиниці. Переважно блогери, які знайомі між собою і не приховують цього.
Блогер Антон Гура закликав підтримати Василя Гунька після того, як його затримали
Із закликом «Свободу військовослужбовцю Василю Гуньку!» вийшла на майдан Незалежності в столиці активістка Марія Барабаш (про неї ми писали тут). Маючи 334 тисячі підписників на різних платформах, вона змогла привести із собою лише п’ятьох людей.
Таку саму байдужість проявили підписники блогера Жана Новосельцева, якому в 2024 році Служба безпеки України висунула підозру в груповому перешкоджанні законній діяльності ЗСУ.
ТЦК є ключовою темою в контенті Новосельцева. Він регулярно називає представників мобілізаційної системи «людоловами», доставляння до ТЦК — «викраденнями», подаючи їх як майже суцільну практику незаконного насильства, і систематично висвітлює кримінальні справи проти людей, які конфліктували з ТЦК або військовими.
За версією СБУ, Новосельцев був одним із організаторів мережі з аудиторією понад 600 тисяч користувачів, яка «працювала на зрив мобілізації», «закликала до збройного спротиву працівникам ТЦК та правоохоронних органів», «інструктувала щодо силових методів ухиляння від призову», створила сайт для публікації персональних даних військових, працівників ТЦК і правоохоронців.
Сам же Новосельцев у коментарі для Texty.org.ua називає координацію з кимось «маячнею» і каже, що заробляє на донатах від підписників та живе з монетизації свого контенту в соцмережах. А коли грошей не вистачає, отримує перекази з-за кордону від своєї родини.
Акаунти блогера у Фейсбуці, Інстаграмі, Ютубі та Бастіоні справді мають сумарно понад 208 тис. підписників. У Фейсбуці він записує відео раз на тиждень, на Ютубі — кілька разів на місяць. Останнє відео на Бастіоні опубліковане 6 червня 2026 року. Найактивніший блогер у Телеграмі, де в нього близько 27 тисяч підписників. Протягом останнього року там щодня з’являлося в середньому шість публікацій, а в деякі дні до десяти.
Коментуючи своє затримання, Новосельцев каже, що принципово відмовився домовлятися зі Службою безпеки України, бо винним себе не вважає: «Нам одразу запропонували варіант типу визнай провину хоч частково і гуляй, але про ТЦК більше не згадуй. Звісно, ми відмовилися, бо впевнені, що немає складу злочину в тому ефірі», — каже Новосельцев.
Затримання блогера широко висвітлювали українські медіа. Про нього згадували переважно як про «відомого провокатора» та «противника мобілізації». Натомість російські ресурси подавали інформацію із заголовками на кшталт «СБУ схопила відомого журналіста Жана Новосельцева» і використовували в цих новинах конструкцію «спецслужба київського режиму».
Друг блогера Остап Стахів (обвинувачений за несанкціоноване поширення інформації про розміщення ЗСУ, вчинене в умовах воєнного стану) назвав провадження «політичними репресіями» і закликав приходити до суду.
Екснардеп Олександр Дубінський (обвинувачений у державній зраді) назвав Новосельцева «хорошим журналістом», заявив, що той має право критикувати ТЦК, а затримання охарактеризував як залякування противників силової мобілізації.
Відверто проросійське медіа «Страна.юа» також опублікувало новину про цю кримінальну справу, додавши при цьому, що «на телеграм-каналі Новосельцева справді багато новин про ТЦК. Однак вони не відрізняються від тих повідомлень, які публікують про ексцеси з військоматами інші українські паблики та ЗМІ». Цю версію передрукували інші російські медіа — РБК.ру і Лайф.ру.
Зверніть увагу. Не кожен блогер, який використовує різку лексику щодо ТЦК, заперечує мобілізацію як таку. Наприклад, фейсбук-акаунт Олег Черкаси у своїх дописах називав працівників ТЦК «людоловами», описував окремі випадки як «полювання на власних громадян» і схвально писав про блокування груп оповіщення.
Водночас у відповіді Texty.org.ua він прямо заявив, що підтримує оборону України та законну мобілізацію, не підтримує незаконне фізичне перешкоджання роботі ТЦК чи поліції і визнає, що короткі відеофрагменти не завжди показують повну картину події.
Визначальними є системність, делегітимація мобілізації загалом, героїзація ухиляння або заклики до опору
Чоловік також повідомив, що намагався знайти можливість служити в ЗСУ, зокрема спілкувався з представниками військових підрозділів, але не зміг цього зробити через стан здоров’я. Саме тому в цьому дослідженні критика окремих дій ТЦК не вважається антимобілізаційним контентом автоматично: визначальними є системність, делегітимація мобілізації загалом, героїзація ухиляння або заклики до опору.
Дії Новосельцева та інших блогерів, яких українська влада підозрює в роботі на ворога, систематично виправдовує й підсанкційний ресурс «Говорит Европа», на якому зібрався колектив людей, які раніше працювали «журналістами» на телеканалах Медведчука або регулярно там коментували події під виглядом експертів (детально про нього читайте тут).
Британський уряд вніс цей ресурс до санкційного списку, бо виявив, що він є частиною скоординованих ворожих дій Росії для спотворення інформаційного простору в Україні.
24 листопада 2025 року сайт опублікував під авторством Жана Новосельцева матеріал із заголовком «За цитування Конституції України СБУ порушила справу, вирвавши фрази з контексту». Загалом під іменем Новосельцева на цьому сайті 149 публікацій.
Разом на суд
Щойно Гунько опублікував своє відеозвернення про «штурм» його квартири, акаунти, які поширюють схожі антимобілізаційні наративи, підтримали його, ставлячи його в один ряд із «тими, хто витягує країну з руїни». Подібні дописи поширювалися тисячі разів. Але на реальну акцію протесту прийшли одиниці. Переважно блогери, які знайомі між собою і не приховують цього.
Блогер Антон Гура закликав підтримати Василя Гунька після того, як його затримали
Із закликом «Свободу військовослужбовцю Василю Гуньку!» вийшла на майдан Незалежності в столиці активістка Марія Барабаш (про неї ми писали тут). Маючи 334 тисячі підписників на різних платформах, вона змогла привести із собою лише п’ятьох людей.
Таку саму байдужість проявили підписники блогера Жана Новосельцева, якому в 2024 році Служба безпеки України висунула підозру в груповому перешкоджанні законній діяльності ЗСУ.
ТЦК є ключовою темою в контенті Новосельцева. Він регулярно називає представників мобілізаційної системи «людоловами», доставляння до ТЦК — «викраденнями», подаючи їх як майже суцільну практику незаконного насильства, і систематично висвітлює кримінальні справи проти людей, які конфліктували з ТЦК або військовими.
За версією СБУ, Новосельцев був одним із організаторів мережі з аудиторією понад 600 тисяч користувачів, яка «працювала на зрив мобілізації», «закликала до збройного спротиву працівникам ТЦК та правоохоронних органів», «інструктувала щодо силових методів ухиляння від призову», створила сайт для публікації персональних даних військових, працівників ТЦК і правоохоронців.
Сам же Новосельцев у коментарі для Texty.org.ua називає координацію з кимось «маячнею» і каже, що заробляє на донатах від підписників та живе з монетизації свого контенту в соцмережах. А коли грошей не вистачає, отримує перекази з-за кордону від своєї родини.
Акаунти блогера у Фейсбуці, Інстаграмі, Ютубі та Бастіоні справді мають сумарно понад 208 тис. підписників. У Фейсбуці він записує відео раз на тиждень, на Ютубі — кілька разів на місяць. Останнє відео на Бастіоні опубліковане 6 червня 2026 року. Найактивніший блогер у Телеграмі, де в нього близько 27 тисяч підписників. Протягом останнього року там щодня з’являлося в середньому шість публікацій, а в деякі дні до десяти.
Коментуючи своє затримання, Новосельцев каже, що принципово відмовився домовлятися зі Службою безпеки України, бо винним себе не вважає: «Нам одразу запропонували варіант типу визнай провину хоч частково і гуляй, але про ТЦК більше не згадуй. Звісно, ми відмовилися, бо впевнені, що немає складу злочину в тому ефірі», — каже Новосельцев.
Затримання блогера широко висвітлювали українські медіа. Про нього згадували переважно як про «відомого провокатора» та «противника мобілізації». Натомість російські ресурси подавали інформацію із заголовками на кшталт «СБУ схопила відомого журналіста Жана Новосельцева» і використовували в цих новинах конструкцію «спецслужба київського режиму».
Друг блогера Остап Стахів (обвинувачений за несанкціоноване поширення інформації про розміщення ЗСУ, вчинене в умовах воєнного стану) назвав провадження «політичними репресіями» і закликав приходити до суду.
Екснардеп Олександр Дубінський (обвинувачений у державній зраді) назвав Новосельцева «хорошим журналістом», заявив, що той має право критикувати ТЦК, а затримання охарактеризував як залякування противників силової мобілізації.
Відверто проросійське медіа «Страна.юа» також опублікувало новину про цю кримінальну справу, додавши при цьому, що «на телеграм-каналі Новосельцева справді багато новин про ТЦК. Однак вони не відрізняються від тих повідомлень, які публікують про ексцеси з військоматами інші українські паблики та ЗМІ». Цю версію передрукували інші російські медіа — РБК.ру і Лайф.ру.
Зверніть увагу. Не кожен блогер, який використовує різку лексику щодо ТЦК, заперечує мобілізацію як таку. Наприклад, фейсбук-акаунт Олег Черкаси у своїх дописах називав працівників ТЦК «людоловами», описував окремі випадки як «полювання на власних громадян» і схвально писав про блокування груп оповіщення.
Водночас у відповіді Texty.org.ua він прямо заявив, що підтримує оборону України та законну мобілізацію, не підтримує незаконне фізичне перешкоджання роботі ТЦК чи поліції і визнає, що короткі відеофрагменти не завжди показують повну картину події.
Визначальними є системність, делегітимація мобілізації загалом, героїзація ухиляння або заклики до опору
Чоловік також повідомив, що намагався знайти можливість служити в ЗСУ, зокрема спілкувався з представниками військових підрозділів, але не зміг цього зробити через стан здоров’я. Саме тому в цьому дослідженні критика окремих дій ТЦК не вважається антимобілізаційним контентом автоматично: визначальними є системність, делегітимація мобілізації загалом, героїзація ухиляння або заклики до опору.
Дії Новосельцева та інших блогерів, яких українська влада підозрює в роботі на ворога, систематично виправдовує й підсанкційний ресурс «Говорит Европа», на якому зібрався колектив людей, які раніше працювали «журналістами» на телеканалах Медведчука або регулярно там коментували події під виглядом експертів (детально про нього читайте тут).
Британський уряд вніс цей ресурс до санкційного списку, бо виявив, що він є частиною скоординованих ворожих дій Росії для спотворення інформаційного простору в Україні.
24 листопада 2025 року сайт опублікував під авторством Жана Новосельцева матеріал із заголовком «За цитування Конституції України СБУ порушила справу, вирвавши фрази з контексту». Загалом під іменем Новосельцева на цьому сайті 149 публікацій.
Новосельцев каже, що «вперше чує» про цей ресурс.
Втім, попри широке висвітлення справи, на судове засідання до Новосельцева прийшло кілька пенсіонерів та вбрана у вишиванку жінка на ім’я Катерина, яка теж, за її словами, стала об’єктом зацікавленості СБУ, «тому що я просто необережна людина, недосвідчена. Я думала, що всі люди добрі й цього ніколи не станеться».
Жінка прийшла із вирізаним із картону сонцем та букетом квітів, які зібрала у своєму квітнику й хотіла подарувати судді, але та відмовилася. Тож букет залишили на турнікеті біля входу в приміщення суду, «щоб у вас атмосфера була більш дружелюбна».
Група підтримки блогера Жана Новосельцева в Голосіївському суді 16 липня 2026 року. Трансляцію судового засідання переглянули 3400 разів
«Якщо ви думаєте, що критикую ТЦК лише я та росЗМІ, почитайте стрічку публікацій нардепа Гончаренка, нардепа Скороход, нардепа Разумкова, нардепа Мазурашу, ще купи реальних фронтовиків і так далі», — зауважив Новосельцев у коментарі для Texty.org.ua.
Жан Новосельцев опублікував на своєму ютуб-каналі відео із суду над Анною Скороход, яку НАБУ та САП обвинувачують у підбурюванні до надання хабаря в розмірі 250 тисяч доларів нібито за сприяння запровадженню санкцій РНБО проти приватної компанії (ч. 4 ст. 27, ч. 4 ст. 369 КК України)
Легітимність
З трибуни Верховної Ради народна депутатка Анна Скороход (детальніше про неї читайте тут) емоційно заявляє про те, що в нас щодня тисячі випадків незаконної мобілізації: «У нас немає і не буде мобілізації. У нас є “бусифікація”».
Анна Скороход і Марія Барабаш у своїх публікаціях використовують схожі аргументи щодо мобілізації та роботи ТЦК. Барабаш створила громадську організацію «Спротив» і ділиться своїми ідеями на великих міжнародних заходах. Вона була серед запрошених на інавгурації президента США Дональда Трампа
Хто така Анна Скороход?
До Верховної Ради Скороход потрапила у 2019-му як безпартійна кандидатка від «Слуги народу». У листопаді того самого року голова Комітету з питань енергетики Андрій Герус повідомив, що цивільний чоловік Анни Скороход росіянин Олексій Алякін намагався вплинути на ухвалення законопроєктів, пов’язаних із Нафтогазом. Через місяць після цього конфлікту її виключили з фракції.
У липні 2020 року Скороход приєдналася до депутатської групи «За майбутнє». У 2023–2025-му очолювала парламентську тимчасову слідчу комісію (ТСК), що розглядала можливі порушення в Міноборони, ЗСУ та інших військових формуваннях і тисячі звернень військовослужбовців щодо умов служби, виплат, ВЛК, ротацій та демобілізації, а в 2026-му увійшла до Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань створення системи військової юстиції.
«Ми з людей зробили рабів. Ми їх хапаємо на вулицях і відправляємо рабів воювати за свободу, які ще до того, як їх запакували в ТЦК, були вільними людьми». До речі, про «рабів». Це улюблена теза росіян, мовляв, українці — раби своєї влади.
У своїх соцмережах нардепка продовжує розмірковувати на тему ухиляння від військової служби і захищає антимобілізаторів, якщо правоохоронці нарешті беруться за них. За версією Скороход, це «політична розправа» і «свавілля».
В унісон із російським державним керівництвом Скороход системно розповідає про те, що «Україна перетворюється на поліцейську державу», а «Захід використовує Україну, щоб послабити Росію».
Антимобілізаційні наративи просочуються навіть у дописі з нагоди Дня Незалежності: «Я хочу бачити країну, де є свобода пересування з відкритими кордонами для всіх, а не лише для обраної касти. Де обов’язок захищати державу поширюється на все населення, а не тільки на бідних».
Коли Texty.org.ua запитали про те, що мотивує її озвучувати такі наративи, вона відповіла, що не поширює «жодного антимобілізаційного контенту».
Не вважає свій контент антимобілізаційним і народний депутат Олексій Гончаренко, який очолює парламентську ТСК з питань розслідування порушень законодавства у сфері оборони та дотримання прав і свобод людини під час воєнного стану. «Мої публікації не спрямовані проти мобілізації. Я не заперечую необхідності комплектування Збройних сил. (…) Я виходжу з простої тези: людей не можна бити, викрадати й катувати. Це не позиція проти мобілізації, це позиція на захист статей 3, 27, 28 і 29 Конституції України та вимог Кримінального кодексу», — сказав Олексій Гончаренко Texty.org.ua.
За його словами, він був першим, хто почав «говорити про свавілля ТЦК»: «Що може зробити один депутат? Врятувати окремих людей і підняти проблему на рівень національної дискусії? І я це зробив. Табу зламано».
Повторюючи кремлівську рамку про «рабів Зеленського», «людей, яких хапають на вулицях», примусове відправлення українців «на забій», у січні 2025 року з парламентської трибуни Гончаренко заявив: «Усіх зробити рабами, закриті кордони, повне свавілля назавжди?».
Нардеп має в соцмережах майже мільйон підписників, але, на його думку, негативне ставлення до мобілізації формують не публікації про такі випадки, а самі ці випадки: «Кожне побиття, зафіксоване на відео, завдає довірі до мобілізаційного процесу більше шкоди, ніж будь-який пост у соціальних мережах».
Восени 2026 року риторика Гончаренка перейшла до заклику вимагати від влади кроків до припинення війни.
Через два дні після цього нардепа виключили з фракції «Європейська Солідарність».
Цей заклик підтримала Анна Скороход і через кілька днів внесла пропозиції до парламенту повернути Україну до нейтрального статусу як гарантію невступу до будь-яких військових союзів, зокрема до НАТО. У своєму публічному зверненні вона сказала: «Я готова вислухати ваш варіант досягнення миру, тільки не під психотропними речовинами, а зважаючи на реалії на землі».
Заклик Скороход досягати миру, «зважаючи на реалії на землі», майже дослівно відтворює усталену формулу російської дипломатії.
Президент РФ Володимир Путін заявляв, що переговори мають відбуватися «исходя из реалий, которые складываются на земле сегодня», а міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров закликав «признать реалии на земле», пояснюючи цим необхідність врахувати результати російської окупації.
Такі заклики лунають від учасників антимобілізаційної мережі одночасно з підтримкою ідей підпалювати будівлі ТЦК і застосовувати силу проти військовослужбовців, які доставляють мобілізованих чоловіків до місць комплектування. Такі дописи та відео стають вірусними.
Наприклад, Василь Мойсеєнко створив сторінку у Фейсбуці 29 червня 2026 року. Зараз у нього вже 166 тисяч підписників. У профілі він пише, що є журналістом. Коментуючи пожежу в будівлі ТЦК у Харкові, він каже: «Мені здається, що це Божа кара за їхні неправомірні дії під час мобілізації до людей». Це відео набрало у Фейсбуці понад 342 тисячі переглядів.
Такі дописи опублікували й інші блогери, які входять до антимобілізаційної мережі. «По-моєму, судячи з коментарів, усі тільки раді», — підсумувала у своєму 100-тисячному телеграм-каналі проросійська пропагандистка Ольга Шарій.
Хто така Анна Скороход?
До Верховної Ради Скороход потрапила у 2019-му як безпартійна кандидатка від «Слуги народу». У листопаді того самого року голова Комітету з питань енергетики Андрій Герус повідомив, що цивільний чоловік Анни Скороход росіянин Олексій Алякін намагався вплинути на ухвалення законопроєктів, пов’язаних із Нафтогазом. Через місяць після цього конфлікту її виключили з фракції.
У липні 2020 року Скороход приєдналася до депутатської групи «За майбутнє». У 2023–2025-му очолювала парламентську тимчасову слідчу комісію (ТСК), що розглядала можливі порушення в Міноборони, ЗСУ та інших військових формуваннях і тисячі звернень військовослужбовців щодо умов служби, виплат, ВЛК, ротацій та демобілізації, а в 2026-му увійшла до Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань створення системи військової юстиції.
«Ми з людей зробили рабів. Ми їх хапаємо на вулицях і відправляємо рабів воювати за свободу, які ще до того, як їх запакували в ТЦК, були вільними людьми». До речі, про «рабів». Це улюблена теза росіян, мовляв, українці — раби своєї влади.
У своїх соцмережах нардепка продовжує розмірковувати на тему ухиляння від військової служби і захищає антимобілізаторів, якщо правоохоронці нарешті беруться за них. За версією Скороход, це «політична розправа» і «свавілля».
В унісон із російським державним керівництвом Скороход системно розповідає про те, що «Україна перетворюється на поліцейську державу», а «Захід використовує Україну, щоб послабити Росію».
Антимобілізаційні наративи просочуються навіть у дописі з нагоди Дня Незалежності: «Я хочу бачити країну, де є свобода пересування з відкритими кордонами для всіх, а не лише для обраної касти. Де обов’язок захищати державу поширюється на все населення, а не тільки на бідних».
Коли Texty.org.ua запитали про те, що мотивує її озвучувати такі наративи, вона відповіла, що не поширює «жодного антимобілізаційного контенту».
Не вважає свій контент антимобілізаційним і народний депутат Олексій Гончаренко, який очолює парламентську ТСК з питань розслідування порушень законодавства у сфері оборони та дотримання прав і свобод людини під час воєнного стану. «Мої публікації не спрямовані проти мобілізації. Я не заперечую необхідності комплектування Збройних сил. (…) Я виходжу з простої тези: людей не можна бити, викрадати й катувати. Це не позиція проти мобілізації, це позиція на захист статей 3, 27, 28 і 29 Конституції України та вимог Кримінального кодексу», — сказав Олексій Гончаренко Texty.org.ua.
За його словами, він був першим, хто почав «говорити про свавілля ТЦК»: «Що може зробити один депутат? Врятувати окремих людей і підняти проблему на рівень національної дискусії? І я це зробив. Табу зламано».
Повторюючи кремлівську рамку про «рабів Зеленського», «людей, яких хапають на вулицях», примусове відправлення українців «на забій», у січні 2025 року з парламентської трибуни Гончаренко заявив: «Усіх зробити рабами, закриті кордони, повне свавілля назавжди?».
Нардеп має в соцмережах майже мільйон підписників, але, на його думку, негативне ставлення до мобілізації формують не публікації про такі випадки, а самі ці випадки: «Кожне побиття, зафіксоване на відео, завдає довірі до мобілізаційного процесу більше шкоди, ніж будь-який пост у соціальних мережах».
Восени 2026 року риторика Гончаренка перейшла до заклику вимагати від влади кроків до припинення війни.
Через два дні після цього нардепа виключили з фракції «Європейська Солідарність».
Цей заклик підтримала Анна Скороход і через кілька днів внесла пропозиції до парламенту повернути Україну до нейтрального статусу як гарантію невступу до будь-яких військових союзів, зокрема до НАТО. У своєму публічному зверненні вона сказала: «Я готова вислухати ваш варіант досягнення миру, тільки не під психотропними речовинами, а зважаючи на реалії на землі».
Заклик Скороход досягати миру, «зважаючи на реалії на землі», майже дослівно відтворює усталену формулу російської дипломатії.
Президент РФ Володимир Путін заявляв, що переговори мають відбуватися «исходя из реалий, которые складываются на земле сегодня», а міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров закликав «признать реалии на земле», пояснюючи цим необхідність врахувати результати російської окупації.
Такі заклики лунають від учасників антимобілізаційної мережі одночасно з підтримкою ідей підпалювати будівлі ТЦК і застосовувати силу проти військовослужбовців, які доставляють мобілізованих чоловіків до місць комплектування. Такі дописи та відео стають вірусними.
Наприклад, Василь Мойсеєнко створив сторінку у Фейсбуці 29 червня 2026 року. Зараз у нього вже 166 тисяч підписників. У профілі він пише, що є журналістом. Коментуючи пожежу в будівлі ТЦК у Харкові, він каже: «Мені здається, що це Божа кара за їхні неправомірні дії під час мобілізації до людей». Це відео набрало у Фейсбуці понад 342 тисячі переглядів.
Такі дописи опублікували й інші блогери, які входять до антимобілізаційної мережі. «По-моєму, судячи з коментарів, усі тільки раді», — підсумувала у своєму 100-тисячному телеграм-каналі проросійська пропагандистка Ольга Шарій.
Як і її чоловік блогер Анатолій Шарій, Ольга Шарій із перших місяців повномасштабного російського вторгнення в Україну регулярно писала, що примусова мобілізація — це механізм, який дає змогу корумпованій владі зберігати свої статки ціною життя військовозобов’язаних, а втеча від війни — це «нормальне» і «логічне» рішення
Львівський «бунт»
Особливо синхронно учасники мережі діють під час резонансних подій на кшталт вечірньої сутички між місцевими мешканцями й працівниками ТЦК у Львові 8 липня 2026 року.
За офіційною версією, конфлікт спалахнув після перевірки документів 30-річного чоловіка, який перебував у розшуку за порушення правил військового обліку. Згодом натовп оточив іншу групу оповіщення, пошкодив і перекинув її службовий автомобіль. Двоє військовослужбовців ТЦК звернулися по медичну допомогу. Постраждав також поліцейський.
З перших годин сутички російські телеграм-канали та медіа розповідали це як про масовий бунт проти «людоловів», «душогубів» та «карателів Зеленського».
Судячи з активності онлайн, після цього інциденту не спала всю ніч і Тетяна Солов’єнко. Понад добу щогодини вона публікувала у Фейсбуці дописи і відео на тему мобілізації. Ці 20 дописів сумарно лише протягом першої доби набрали 2257 поширень.
У шапці профілю Тетяни не вказано, ким вона працює. На тлі заставки-тризуба вказаний лише статус користувачки: «Чоловіки 25-60, які не воювали з 2022 року в Силах Оборони, Ваша думка про патріотизм мене не цікавить».
Попри патріотичне позиціонування, її основний контент антимобілізаційний
Попри таке патріотичне позиціонування, її основний контент антимобілізаційний. Із серпня 2022 року Тетяна регулярно поширювала дописи інших користувачів накшталт флешмобу «здай адресу ТЦКшника і поліцейського, які проводять незаконну мобілізацію» та «відеофіксація злочину» про те, як «поліцаї без перевірки документів почали запаковувати цивільного чоловіка». Так за кілька років її сторінка зібрала понад 53 тисяч підписників.
Паралельно із підтримкою дій протестувальників, гостра критика та образи посипались на тих, хто засуджував агресивні дії щодо чинних військовослужбовців.
Одним із перших почав висміювати українських журналістів та громадських діячів блогер Ростислав Шапошніков, який з 2015 року систематично публікував антимобілізаційний контент, маючи понад 700 тисяч підписників на різних платформах.
Шапошніков саркастично описав заголовок «Української правди» про пошкодження автомобіля ТЦК: «Слово таке «понівечивши», мовляв, лиходії поглумилися над незайманими ТЦКшниками». У наступному дописі він назвав «мандавошкою» журналістку, яка говорила про пошкоджений автомобіль ТЦК, запропонувавши їй віддати власний автомобіль військовим: «Та й віддай свій мерс ТЦК замість їхнього перевернутого авто».
Рада національної безпеки та оборони внесла колишнього журналіста до санкційного списку у травні 2025 року. За визначенням Володимира Зеленського, Шапошніков є «пропагандистом», який «своєю брехнею підсилює російські удари по Україні»
Живучи за тисячі кілометрів від дому, в найпівденнішому штаті США, Флориді, Ростислав Шапошніков регулярно публікує свої роздуми на тему мобілізації та роботи ТЦК. Блогер повідомив ТЕКСТАМ, що поширювати антимобілізаційний контент його мотивує Конституція України.
Натомість блогер у своєму зверненні до підписників сказав, що не знає, в чому він винен: «Напевно, лише в тому, що я особисто як людина не подобаюсь Зеленському та його команді».
Протягом наступних двох діб продовжував активно коментувати розвиток львівських подій і Мирослав Олешко. Як і Шапошніков, він глузував із громадських діячів і блогерів, які підтримали військовослужбовців ТЦК під час конфлікту у Львові, й активно захищав нападників у коментарях під чужими дописами в соцмережах: «Усі, хто закликає «знайти, покарати, посадити, побити» тих, хто вчора брав участь у бунті проти окупантів ТЦК у Львові, ви лицемірні покидьки».
За перешкоджання законній діяльності Збройних сил України та інших військових формувань в особливий період Служба безпеки України заочно повідомила про підозру блогерові Мирославу Олешку. «Перебуваючи за кордоном, він систематично публікує відео і дописи, у яких дискредитує призов на військову службу в ЗСУ і закликає українців ухилятися від служби в армії», — зазначили в СБУ. Скриншот допису Мирослава Олешка у Фейсбуці, де він висміював громадських діячів і блогерів, які підтримали військовослужбовців ТЦК під час конфлікту у Львові
10 липня о 2-й ночі Олешко поширив допис у Фейсбуці з фото людей, які вибачаються за напад на військового ТЦК: «В Україні вмерло все, за що її можна було любити. Партія війни, як справжня ДНРівщина 2014 року, вирішила принизити народ максимально. Тепер українці побачили, що при владі справжня воєнна хунта, а не демократична влада.»
У коментарі для Texty.org.ua Мирослав Олешко сказав, що не співпрацює зі спецслужбами будь-яких країн, а «як джерела я використовую матеріали українських громадян у Києві та інших містах, які на власні смартфони знімають злочини військових злочинців ТЦК ЗСУ».
Таку саму лінію у висвітленні цього інциденту вела й нардепка Анна Скороход. Вона назвала «героями» людей, які побили військовослужбовців ТЦК у Львові, й охарактеризувала «дивним» те, що «всі державні структури і більшість важливих високопосадовців засудили Львівську історію». Цей допис поширили у Фейсбуці понад 6 тисяч разів.
Окрім підсилення ворожнечі до співробітників ТЦК в цілому, протягом кількох днів антимобілізаційна мережа активно намагалася спровокувати всеукраїнські протести проти мобілізації як такої.
Тоді як українські медіа писали про сутичку як про конкретний інцидент, що потребує розслідування, російські і проросійські ресурси подавали її як «репресії» та повстання українців проти мобілізації та державної влади.
З самого ранку після інциденту таку аналітику озвучували адміністровані із Кремля телеграм-канали «ЗеРада», «Легитимный», «Резидент» (які називають себе українськими опозиційними) та російські та проросійські пропагандисти.
Наприклад, Володимир Соловйов обговорив із політологом Спиридоном Кілінкаровим можливість державного перевороту в Україні. Російський воєнкор Олександр Коц назвав Львів показником загальноукраїнської кризи й завершив допис словами «Сьогодні — Львів. Завтра — вся країна. Прокидайся, Україна!».
Висновок про те, що «коричнева диктатура закінчить повноцінним громадянським спротивом», знаходячись у Нью-Йорку, опублікував о 4:12 ранку і Олексій Арестович (за київським часом це 11:12).
Олексій Арестович виїхав до США і живе в Нью-Йорку. Маючи понад 1,6 мільйона підписників, він більш ніж три роки регулярно розповідає, що ТЦК є «частиною репресивної машини держави під управлінням Зеленського», і закликає «не підтримувати систему, не брати участь у її людоїдських практиках». Скриншот із відео на ютуб-каналі блогера, 2024 рікґ
Дописи Артема Дмитрука про мобілізацію на його сторінках набирають сотні тисяч переглядів. Через два дні після втечі Дмитруку вручили підозру за цілою низкою обвинувачень, зокрема хуліганство, напад на правоохоронців, замах на викрадення зброї та заподіяння тілесних ушкоджень середньої тяжкості. Якщо вину депутата доведуть, йому загрожує до 15 років ув’язнення. 4 березня 2026 року Вестмінстерський магістратський суд Лондона відмовив Україні в екстрадиції. Роботу нардепа на російські спецслужби українські правоохоронці ще не довели.
Вранці 9 липня він опублікував відео протестів телеграм-каналу «Труха» і додав коментар: «Це відео треба поставити на заставку кожному представнику режиму». Допис поширили російські ресурси. Зокрема, Telegram-канал Win-Win до посилання до допису Дмитрука додав: «Жарти жартами, а український народ так і повстати може».
Разом з тим, народний депутат Олексій Гончаренко заперечив пояснення всього конфлікту російською ІПСО: «Що там любите розповідати, що це все російськое іпсо і все нормально? Ви як?».
Дочекавшись реакції на ці події української влади, підсумки підвів пропагандист Анатолій Шарій. Він іронічно прокоментував заяви військової обмудсменки Ольги Решетилової про те, що не може бути виправдання діям цивільних щодо нападу на військових: «Тобто (немає. — Ред.) виправдання тому, що люди вирішили захищатись, а не бути баранами, яких ведуть на бійню?».
«Не ті» лозунги
14 липня Верховна Рада підтримала відставку прем’єрки Юлії Свириденко. Уряд пішов у відставку разом із міністром оборони Михайлом Федоровим.
16 липня о 09:01 у Києві на площі Івана Франка розпочалася мирна акція протесту з вимогою повернути Федорова та продовжити реформи в сфері оборони. Аналогічні акції відбулися ще в 24-х містах.
Жоден із досліджуваних 50-ти членів антимобілізаційної мережі (багато хто з яких називає себе українськими патріотами) не підтримав ці акції публічно.
Натомість вони майже синхронно із російськими медіа-ресурсами охрестили ці мітинги проплаченим «картонним бунтом».
Через годину після початку протесту в Києві 16 липня Анатолій Шарій опублікував три дописи поспіль, в яких заявив, що протести організовані заради збереження контролю над коштами на закупівлю дронів, а знайомий Федорова, бізнесмен Олександр Конотопський, нібито перераховував «лідерам думок» великі суми в USDT.
Через 16 хвилин його зацитувало 8 російських видань, зокрема Rumbler.ru, «Взгляд», «Антифашист», «Антимайдан», відтворюючи основну тезу: мотивом протестів є гроші.
Разом із тим учасники мережі виступили категорично проти ще однієї вимоги протестувальників — відставки на той час чинного головокомандувача Збройних сил України Олександра Сирського.
Олександр Дубінський назвав протестувальників «соросятами», які «вимагають поміняти Сирського на підходящу Соросу людину».
Олексій Арестович аргументував свою підтримку головкому тим, що «в Україні немає сьогодні чинного генерала, який можна порівняти з Сирським за рівнем військових знань, професіоналізмом, стратегічним мисленням і харизмою».
Чому замінювати Сирського під час війни «неправильно» пояснював і нардеп Олексій Гончаренко: «Звільнення головкома — це теж послаблення. Новому потрібен час, щоб увійти в курс справи».
У цій ситуації, вони пробували підтримати антиреформаторські фігури в Україні і збити потенційні зміни. Це теж традиційна російська тактика у країнах, де вони проводять інформаційні операції, — підтримувати тих політиків та управлінців, які погано справляються чи ведуть явно провальну політику і атакувати тих, хто може покращити держуправління чи має правильне стратегічне бачення. Причому самі об’єкти такої підтримки можуть про неї навіть не здогадуватися. А об’єкти атаки можуть не розуміти, звідки вона йде, підозрюючи внутрішньополітичних опонентів.
Разом з тим, проросійські сили намагалися перенаправити протестну енергію в інше, вигідне їм русло. Для цього інформаційні ресурси були задіяні максимально: медіа, соцмережі, публічні особи, блогери, боти.
Інформкампанія з умовною назвою «Чому не виходять за мир?»
Інформаційна кампанія з умовною назвою «Чому не виходять за мир?» почалася через п’ять годин після офіційного початку протестів.
Перший допис із питанням, чому українці масово виходять на підтримку міністра оборони Михайла Федорова, але не проти ТЦК і не за мир, опублікував російський воєнкор Олександр Коц. Згодом цю ж тезу активно повторювали російські блогери та політики: Ольга Скабєєва, екс-прем’єр-втікач Микола Азаров, проросійський екс-нардеп Володимир Олійник тощо.
Також до цієї кампанії активно були залучені 49 із 50 учасників антимобілізаційної мережі, зокрема українські блогери Мирослав Олешко та Жан Жан Новосельцев.
Наратив про те, що потрібно протестувати не за відставку Сирського, а проти свавілля ТЦК та за мир, активно поширювали російські політики, проросійські громадські діячі та інформаційні ресурси, які входять до агентурної мережі російської федерації, наприклад телеграм-канал «Легитимный», що входить до агентурної мережі, створеної 85-м Головним центром спеціальної служби ГУ Генштабу РФ.
Чому «ніхто не виходить за мир», публічно питала і нардепка Анна Скороход. Вона активно критикувала протести, і 18 липня опублікувала відео, де з мікрофоном у руках на місці проведення акції в Києві провела опитування серед протестувальників на тему «Топ-3 найефективніших рішень Федорова». У дописі до цього відео Скороход питала: «Чому коли людей пакують на вулицях, коли вони живуть по квартирах як партизани і в “АТБ” бігають навприсядки, протестів нема».
Як і 8 липня під час «львівського бунту» Тетяна Соловєнко поширювала не лише дописи Скороход, а й заклики Василя Гунька протестувати «але із зовсім іншими гаслами»: «Масовість і правильні гасла зведуть нанівець проплачені цілі».
Джерело: 032.ua
