У Львові виникли розбіжності між міською владою та компанією «Львів Інвест Сіті» щодо шести захисних споруд на території колишнього автобусного заводу. Укриття, розраховані на понад 4,7 тисячі осіб, тривалий час перебували у занедбаному стані. Нині новий власник повідомляє про проведення ремонтних робіт власним коштом, тоді як у Львівській міській раді раніше ініціювали питання їхньої можливої передачі у комунальну власність.
Про це повідомляє «Твоє місто».
Йдеться про захисні споруди на вулиці Стрийській, 45, загальна площа яких сягає 4,5 тисячі квадратних метрів. Вони внесені до реєстру укриттів, однак через незадовільний технічний стан більшість приміщень потребують відновлення.
Під час перевірки представники міських служб виявили затоплені та захаращені приміщення. Водночас одне з укриттів функціонує та відкривається для населення під час повітряних тривог.
Занепад ЛАЗу розпочався задовго до появи нового власника
Проблеми з інфраструктурою колишнього Львівського автобусного заводу виникли не сьогодні. Історія його поступового занепаду бере початок ще з 2000-х років, коли контроль над підприємством отримали структури, пов’язані з російським бізнесменом Ігорем Чуркіним.
Упродовж наступних років завод скорочував виробництво, втрачав працівників та накопичував фінансові зобов’язання. У 2014 році підприємство фактично припинило виробничу діяльність.
Згодом правоохоронці розпочали розслідування щодо операцій із заводською нерухомістю. Зокрема, Державне бюро розслідувань повідомляло про підозри Ігорю Чуркіну у зв’язку з незаконним відчуженням частини майна підприємства у 2008 та 2016 роках.
Як зазначають представники нинішнього власника, саме за попереднього управління значна частина інфраструктури ЛАЗу, зокрема й захисні споруди, опинилася у незадовільному стані.
При цьому проблеми з укриттями були відомі відповідним службам протягом багатьох років. Згідно з документами міськради, у період із 2016 до 2024 року представники ДСНС та районної адміністрації неодноразово проводили обстеження приміщень і видавали приписи щодо усунення недоліків.
Однак за цей час ситуація кардинально не змінилася. Таким чином, питання відновлення укриттів залишалося відкритим ще задовго до того, як заводська нерухомість перейшла до нового інвестора.
Мерія розглядала можливість прийняття споруд у комунальну власність
Влітку 2026 року міська комісія з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій перевірила шість захисних споруд на території ЛАЗу.
За результатами обстеження з’ясувалося, що два укриття затоплені, одне повністю захаращене, а інші потребують ремонту.
Після перевірки перший заступник міського голови Львова Андрій Москаленко наголосив на необхідності приведення приміщень до належного стану. За його словами, відповідальність за це несе власник нерухомості.
Компанії визначили термін для виконання першочергових робіт, а щодо затоплених приміщень запропонували підготувати окремий план відновлення.
Водночас у Львівській міській раді підготували проєкт ухвали щодо надання згоди на прийняття шести укриттів у комунальну власність територіальної громади.
Необхідність такого рішення пояснювали великою місткістю споруд та їхнім розташуванням поблизу житлових кварталів.
Згодом розгляд відповідного документа відклали.
«Львів Інвест Сіті» заявляє про відновлення укриттів
Нинішній власник приміщень — ТОВ «Львів Інвест Сіті» — наголошує, що компанія отримала відповідне майно лише у 2025 році.
За інформацією підприємства, право власності на об’єкти було набуте наприкінці травня минулого року. А вже 21 липня 2025 року завершилася справа про банкрутство, після чого інвестор отримав можливість повноцінно реалізовувати свої права та розпочати врегулювання питань, пов’язаних із відновленням інфраструктури.
Представник компанії Святослав Лотоцький зазначає, що нинішній стан частини заводських об’єктів є наслідком багаторічного занепаду підприємства за попередніх власників.
Він наголошує, що новий інвестор не лише отримав майно з накопиченими проблемами, а й розпочав роботи з його відновлення.
За інформацією компанії, у захисних спорудах ремонтують системи вентиляції, електропостачання, каналізацію та санітарні вузли. Також проводяться роботи з усунення плісняви та наслідків підтоплення. Для відкачування води підприємство уклало договір із ДСНС.
У «Львів Інвест Сіті» запевняють, що фінансують ремонт власним коштом та виконують рекомендації відповідних міських служб.
Водночас компанія виступає проти передачі приватної нерухомості у комунальну власність без належних правових підстав.
Чи може міська рада отримати приватні укриття
Суперечка між власником та міською владою стосується не лише технічного стану захисних споруд, а й юридичних механізмів їхньої можливої передачі громаді.
Святослав Лотоцький звертає увагу, що Львівська міська рада ніколи не була власником цих приміщень. Відповідно, будь-які рішення щодо переходу права власності повинні ухвалюватися виключно у встановленому законодавством порядку.
Представник компанії посилається на статтю 19 Конституції України, відповідно до якої органи місцевого самоврядування можуть діяти лише в межах визначених законом повноважень.
На його думку, підготовлений міськрадою проєкт ухвали не передбачає самостійного правового механізму відчуження приватної нерухомості.
Водночас у міській раді заперечують наміри примусового вилучення захисних споруд.
Директорка юридичного департаменту Львівської міської ради Гелена Пайонкевич пояснила, що відповідна ініціатива мала насамперед стимулювати власника до проведення ремонтних робіт.
За її словами, у випадку, якби власник не планував займатися відновленням приміщень, місто могло б розглянути можливість прийняття їх у комунальну власність за його згодою.
Таким чином, сама підготовка проєкту ухвали не означає автоматичної зміни власника захисних споруд.
Юристи назвали альтернативу майновим суперечкам
Відповідно до українського законодавства, захисні споруди цивільного захисту можуть перебувати у приватній власності. При цьому власники або балансоутримувачі зобов’язані забезпечувати їхню готовність до використання.
Тому передача укриттів у комунальну власність не є обов’язковою умовою для забезпечення доступу населення.
Адвокатка Наталія Нечаєва вважає, що у таких випадках варто шукати механізми співпраці між органами місцевого самоврядування та приватними власниками.
Серед можливих варіантів — договори про користування приміщеннями, забезпечення доступу мешканців, співфінансування ремонтних робіт та подальше утримання захисних споруд.
На думку юристки, подібні рішення дозволили б швидше досягти головної мети — забезпечити безпеку населення.
Натомість спроби вирішувати питання виключно шляхом передачі приватного майна місту можуть призвести до тривалих судових спорів, що лише затягне процес відновлення укриттів.
Майбутнє території ЛАЗу та інтерес міської влади
Дискусія навколо захисних споруд відбувається на тлі багаторічних обговорень майбутнього території колишнього Львівського автобусного заводу.
У попередні роки Львівська міська рада неодноразово озвучувала плани розвитку цієї промислової зони. Зокрема, йшлося про створення індустріального парку, розміщення виробничих підприємств, освітніх та інноваційних просторів.
У 2022 році міський голова Андрій Садовий навіть виступав із пропозицією націоналізувати заводські будівлі, які на той час перебували під контролем структур, пов’язаних із російським бізнесменом.
Однак після зміни власника та завершення процедури банкрутства у 2025 році ситуація почала змінюватися.
Новий інвестор заявляє про вкладення власних коштів у відновлення заводської інфраструктури, включно із захисними спорудами.
Водночас питання укриттів стало предметом дискусії не лише щодо їхнього технічного стану, а й щодо права власності та повноважень органів місцевого самоврядування.
Попри розбіжності між сторонами, головним залишається питання безпеки населення. Адже шість захисних споруд, здатних потенційно вмістити понад 4,7 тисячі людей, мають бути приведені до належного стану незалежно від того, хто є їхнім власником.
Відтак подальший розвиток ситуації залежатиме від темпів ремонтних робіт, виконання вимог цивільного захисту та здатності міської влади й інвестора знайти правовий механізм співпраці без затяжних майнових конфліктів.
