Криза на тлі кадрового скандалу та протестів змусила президента діяти
Політична криза та "картонний Майдан" підштовхнули президента Володимира Зеленського до зміни головкома – ним став Михайло Драпатий.
Про те, чому Зеленський все ж таки вирішив звільнити Олександра Сирського і які пропозиції отримав Михайло Федоров – читайте у матеріалі РБК-Україна.
Головне:
Ультиматум Федорова. Спочатку він був готовий повернутися лише до МО і лише за умови відставки головкома Олександра Сирського та начальника Генштабу Андрія Гнатова.
"Картонний" Майдан на вулицях. Протестувальники одразу вимагали повернути Федорова та звільнити Сирського. Тиск на Банкову йшов від суспільства, а не з боку Заходу.
Кастинг на посаду головного комітету. Президент проводив зустрічі з командувачами, фактично обираючи наступника Сирського. Серед кандидатів, окрім Драпатого, був Олег Апостол.
Ризики розколу в армії. У військових колах одні підтримують зміни, інші – побоюються, що зміна головкома під тиском вулиці та можливі кадрові чистки дестабілізують ЗСУ на тлі загрози російській ескалації.
"Україна змінює свою політичну стратегію". Цими словами президент Володимир Зеленський розпочав перезавантаження команди влади, повідомивши 12 липня у соціальних мережах про плани змінити прем'єр-міністра.
Після цієї публікації глави держави з інтервалом приблизно півгодини було ще кілька – про зустрічі з низкою чиновників, у політичному середовищі їх моментально назвали головними претендентами на заміну Юлії Свириденко. І хоча більшість робила ставку на Сергія Корецького (вже екс-главу "Нафтогазу"), сам президент був готовий бачити в цьому кріслі іншу людину – на той момент ще міністра оборони Михайла Федорова.
Однак, за інформацією двох джерел видання, знайомих зі змістом тієї розмови, Федоров дав зрозуміти Зеленському, що не бачить себе в кріслі на Грушевського і вважав за краще залишитися головою Міноборони, щоби продовжити план реформ.
Читайте також: Кулуарна боротьба. Чому Зеленський знімає Федорова і кому вигідне таке рішення
За кілька днів, вийшовши на прес-конференцію вже як екс-міністр, Федоров публічно повторить, що готовий залишатися в команді влади виключно як міністр оборони, але вже з однією умовою. Точніше з двома – головком Олександр Сирський та голова Генштабу Андрій Гнатов мають залишити свої посади.
Низка сумбурних кадрових рішень у виконанні Зеленського і конфлікт Федорова та Сирського, що вилився на публіку, запустили хвилю критики на адресу влади. Підсумком якої став новий "картонний Майдан" у Києві та низці інших міст, а далі – відбулась відставка головкома Олександра Сирського із заміною на Михайла Драпатого.
Ланцюгова реакція
Увечері четверга, 16 липня, могло здатися, що політична криза, яку Володимир Зеленський спровокував своїм раптовим перезавантаженням Кабміну, більш-менш вирішена.
У країні з'явився новий прем'єр і новий склад уряду, щоправда, із кількома вакансіями. Головна з них, звісно – Міністерство оборони. Спочатку в ОП планували, що новим міністром стане Ігор Клименко, який раніше очолював МВС. Але після критики, яка обрушилася на нього на тлі протестів на підтримку Федорова, ні сам Клименко, ні народні депутати не були готові бачити його в уряді Корецького.
Володимир Зеленський та Михайло Федоров (фото: Facebook президента В.Зеленського)
Щоб не обезголовити ключове міністерство воєнного часу, Зеленський зрештою вирішив принаймні тимчасово закрити найважливіший напрямок, перевівши туди Євгенія Хмару зі Служби безпеки України.
Саме собою це загрожувало новим витком кризи. Адже після відходу Хмари де-факто безальтернативним кандидатом на посаду в.о. голови СБУ залишився Олександр Поклад. А за інформацією різних джерел видання, він має давню ворожнечу з керівником Офісу президента Кирилом Будановим.
Співрозмовники РБК-Україна у команді президента розповідали, що погоджуючись на перехід на Банкову, Буданов нібито навіть ставив умову – Поклад не очолюватиме СБУ. Але на піку поточної кризи Буданов дав зрозуміти, що у разі його призначення не робитиме жодних демаршів. А сам Поклад поки що залишається у статусі в.о. – до Ради вносити його кандидатуру не планують.
Більш-менш погасивши кризу на кабінетному рівні, Зеленський зіткнувся із тим, що вулиця нікуди не розійшлася. Українці традиційно демонструють яскравий протестний креатив, але загалом усі гасла з картонок можна звести до двох: поверніть Федорова та заберіть Сирського.
У владі явно не прогнозували такого розвитку подій. Після того, як на офіційному рівні заявили, що Федорова звільнили, по суті, через головкома – потік критики на Сирського було вже складно стримати.
Паралелі між нинішнім та торішнім "картонковими протестами" максимально очевидні: збігається і метод організації акцій, і профіль їх учасників, і загальна атмосфера підкреслено мирної, але рішучої акції. І – головне – причина. Влада знову, як і в історії з НАБУ та САП, провела щонайменше суперечливе рішення. І аж точно – нормально не пояснила його суспільству. Тож суспільство вирішило владі про себе нагадати.
Є, однак, важлива відмінність від минулорічних подій. Тоді, можливо, фактором номер один стали навіть не вуличні протести, а жорсткий тиск із боку Заходу – і владі довелося оперативно відмотувати всю історію з НАБУ та САП.
Але тоді йшлося більше про правила гри, антикорупційну інфраструктуру та інші речі, про які європейці і так абсолютно публічно роками говорять Києву. Тому й закулісний тиск із Заходу в тій історії був досить сильним. І на думку окремих співрозмовників РБК-Україна у команді Зеленського, саме воно і стало головним чинником.
Зараз про якісь кадрові вимоги Заходу нічого не чути. Звісно, деякі європейські дипломати ще минулого тижня ставили РБК-Україна риторичне питання: мовляв, на те, щоби вибудувати секторальну роботу з українською владою, йде кілька місяців; і тільки все запрацювало – як у нас чергова кадрова перетряска без очевидних причин – і навіщо?
Але загалом дзвінки на тему "цього треба прибрати, а цього призначити" більш характерні для американського політичного стилю, а не європейського. А про якусь роль Штатів у цій історії нічого не відомо. Очевидно тому, що її немає.
Тим не менш, у цьому випадку вулиця і сама по собі стала досить вагомим фактором, щоб змусити Зеленського діяти.
Чи повернуть Федорова
Ще в суботу, 18 липня він провів черговий раунд розмов із двома ключовими дійовими особами цієї історії – Федоровим та Сирським.
За словами інформованого співрозмовника РБК-Україна, поки що це було спробою "якось усіх примирити, щоб не розхитувати ситуацію далі". До якихось кадрових рішень ті розмови не привели.
За інформацією видання, на початку цієї історії, на "співбесідах" 12 липня, не лише Федоров відмовився йти з Міноборони. Але й сам Зеленський, за словами одного із співрозмовників, тоді не відчув, що "Федорів повністю у команді".
Про підозри у наявності власних політичних амбіцій у Федорова РБК-Україна вже писало.
Читайте також: Зеленський, Буданов, Федоров: як відхід Єрмака змінив баланс сил у владі
Подальші події, зокрема, прямолінійний брифінг Федорова наступного дня після де-факто відставки ці підозри лише підтвердили.
В оточенні колишнього міністра кажуть, що не розраховували, що з ним зрештою попрощаються таким чином, по суті, "загубивши" його під час перезавантаження Кабміну.
При цьому дорога назад до команди президента для колишнього міністра оборони не закрита. Але не на посаду miltech czar – координатора розвитку військових технологій – про які повідомляли деякі ЗМІ.
Співрозмовники РБК-Україна стверджують, що після звільнення Федорову пропонували посаду секретаря РНБО. Вона згодом відійшла екс-міністру МВС Ігорю Клименку, якого, як кажуть джерела, вже ненавмисно "загубили", перетасовуючи уряд.
За день до відставки Сирського, що було умовою Федорова, співрозмовники у команді екс-міністра запевняли, що якщо він і погодиться повернутися назад – то лише на колишню посаду, до МО.
Протести на підтримку Федорова тривали кілька днів (фото: GettyImages)
Інформовані джерела видання не були готові поставити на те, що Зеленський все ж таки передумає і поверне йому цю посаду. "1% проти 99%. Це реально лише якийсь "чорний лебідь", – іронізував один із співрозмовників видання. І не помилився.
Президент у вівторок увечері заявив, що зробив Федорову пропозицію – посаду у владі, пов'язану з "розвитком технологічної складової держави". За інформацією РБК-Україна, на зустрічі Зеленського та Федорова у вівторок йшлося про позицію віце-прем'єра з питань технологій. На сьогодні Федоров не прийняв, але й не відмовився від цієї посади.
Цікаво, що після того як новий прем'єр Корецький 17 липня оголосив, що уряд проголосував за призначення Хмари в.о. міністра, відповідний документ не з'являвся на сайті Кабміну аж до 20 липня. Так це чи ні, але можливо президент ще намагався якось відкотити ситуацію з Федоровим назад.
"Після брифінгу Федорова, і розуміючи психологічний портрет президента – навряд чи він дасть задню. А будь-яку іншу посаду Федоров не прийме, навіть віце-прем'єра з якоїсь умовної цифровізації та технологій в оборонному секторі", – припустив один із співрозмовників РБК-Україна.
Попрацювавши в уряді майже сім років, Федоров точно розуміє реальну вагу різних посад. Наприклад, що пост "віце-прем'єра по…", який красиво виглядає, без наявності міністерського портфеля не дає реальних повноважень.
Джерела у Раді кажуть, що депутатський корпус розділений у своїй оцінці до відставки Федорова. Наприклад, у профільному парламентському комітеті з питань оборони багато хто вважає рішення Зеленського звільнити міністра "помилкою". Інша частина вважає, що для цього були "об'єктивні причини", але вони не пов'язані із конфліктом із головкомом.
Як звільнили Сирського
Поки питання з Федоровим не вирішилося, Зеленський активно взявся за іншу частину проблеми – що робити з головнокомандувачем. І ця підвішена історія затяглася на кілька днів.
До всієї цієї ситуації з Кабміном співрозмовники у різних таборах зазначали, що Верховний головнокомандувач загалом задоволений роботою головкома. Однак після того, як його заміна стала однією з вимог вулиці, Зеленському довелося реагувати.
Декілька днів поспіль він проводив оффлайн-і онлайн-зустрічі з різними командувачами та комкорами, про що планомірно повідомляли на офіційних сторінках президента. Збоку це все виглядало, звичайно, як кастинг на посаду нового головкома. У ЗМІ та соцмережами вже кілька днів гуляв лонг- і шорт-листи можливих наступників Сирського. Однак ситуація була динамічною – змінювалися як кандидати, так і оцінки щодо того, чи президент взагалі змінюватиме головкома.
Станом на понеділок співрозмовники РБК-Україна у військових колах говорили, що на слуху була така конфігурація: командувач ДШВ Олег Апостол – головком, а заступник начальника Генштабу Володимир Горбатюк – начальник ГШ. В обох – нормальні взаємини із Сирським.
При цьому ще вдень у вівторок кілька джерел РБК-Україна зазначали, що фінального рішення щодо головкома не ухвалено. Як пояснив тоді один із співрозмовників видання – Зеленський за підсумками всіх розмов нібито сумнівався, чи є підхожий за компетенцією та рівнем досвіду кандидат, який міг би замінити Сирського.
Після обіду у президента відбулася чергова зустріч із Федоровим. А близько 18:30, за даними видання – довга розмова із Сирським та начальником ГШ Андрієм Гнатовим. Його подробиці поки що невідомі, проте, за словами джерел РБК-Україна у військових колах, на ній Зеленський повідомив головкому, що змушений його звільнити через протести.
Володимир Зеленський, Олександр Сирський та Андрій Гнатов (фото: Facebook президента В.Зеленського)
Після завершення цієї розмови президент оголосив, що збирається призначити новим головнокомандувачем – командувача угрупуванням Об'єднаних сил Михайла Драпатого – по суті, головного "фаворита" "картонного майдану" – його прізвище найчастіше зустрічалося на табличках мітингувальників.
Федоров підтримав призначення Драпатого, назвавши це "новим повітрям та новою надією у боротьбі вільних людей за свободу та справедливість". Він також повідомив, що зателефонував Сирському та "подякував за захист Київщини, Харківську операцію та інші історичні битви".
Реакцію на рішення президента можна умовно поділити на дві категорії. Багато хто вітав призначення новим головкомом Драпатого. Водночас є й ті, хто наголошує на заслугах Сирського і вважають помилкою, коли шляхом протесту змінюють головкома.
"Якщо минулого року вимоги мітингувальників були цілком зрозумілі і справедливі, то тепер – не може вулиця визначати, хто має бути головкомом. Якщо у такому рішенні йти на повідку вулиці – цей процес потім не стримати", – вважає одне з джерел РБК-Україна в політичних колах, яке виступало проти заміни головнокомандувача. Ще одне побоювання співрозмовників серед військових полягає в тому, що заміна головкома може призвести до розколу в армії. Навіть зараз у ЗСУ не все однорідно – є відкриті критики Сирського і є ті, хто публічно мовчав, але затаїв невдоволення.
"Був табір ображених, які бажали відставки головкома. Є ризик, що із заміною головкома може початися зачистка всіх тих, хто працював із Сирським. І це може обернутись поганими наслідками для війська загалом", – каже один із офіцерів на умовах анонімності.
Тепер перед генералом Драпатим стоять надскладні завдання, крім того, щоби не виправдати ці побоювання. Головне та очевидне – утримати фронт зараз, вистояти під час непростої осені та, можливо, ще більш грізної зими. І при всьому цьому – знизити градус напруги в тилу.
Драпатий, ще не вступивши на посаду, отримав схвальні відгуки від військових та лідерів думок. Негатив, який вилився на Сирського, тут проявився протилежними очікуваннями від нового головкома. Високо піднята вулицею планка і кредит довіри – тепер орієнтир для Драпатого і йому належить їх виправдати.
***
Серія поганих (або принаймні не до кінця продуманих) рішень президента Зеленського неминуче призвела до єдиного можливого результату – країна опинилася у політичній кризі.
У чехарді кадрових перестановок Банкова втратила досвідченого міністра внутрішніх справ Клименка (РНБО виглядає як почесне зіслання), поспішно висмикнула із СБУ Євгенія Хмару, досвідченого військового із серією успішних операцій "Альфи", але без досвіду управління структурами на кшталт МО і який не має своєї команди.
Не кажучи вже про те, що Зеленський втратив свого багаторічного і дуже ефективного (як мінімум, в очах суспільства) соратника Михайла Федорова і своїми же руками запустив неконтрольовану акцію за відставку головкома Сирського. І політичні наслідки можуть накластися на ще більш серйозні ризики, які нависли над армією та країною напередодні можливих спроб росіян посилити ескалацію на фронті.
Пояснити – але не виправдати – деякі з цих рішень можна було би політичною логікою. Але застосовувати її ніде – жодного перемир'я і, як наслідок, виборів поки що взагалі не проглядається.
