Москва більше не сподівається розбити Україну на фронті. Її розрахунок інший: коаліція, яка тримає Київ на плаву, розсиплеться раніше, ніж закінчаться російські ресурси. Такий висновок випливає з трьох нових книжок про російську стратегію, які розібрав кореспондент з питань оборони і безпеки Чарльз Кловер.
Як передає "Хвиля", про це пише Financial Times.
Кловер починає з Афганістану. Таліби всі 20 років американської присутності знали, що в конфлікту є термін придатності. "У вас є годинники, а в нас є час", – формулювали вони. Два трильйони доларів і два десятиліття виявилися межею американських зобов'язань, і у 2021 році все закінчилося хаосом. Тепер, застрягши в Україні, на дефіцит західної уваги розраховує Росія.
Саме про це книжка Ганни Нотте "We Shall Outlast Them" – фахівчиня з Росії в Центрі Джеймса Мартіна з питань нерозповсюдження описує, як Москва вчиться жити під санкціями. Ізоляції за іранським чи північнокорейським зразком не сталося, стверджує вона.
"Багато хто очікував, що після вторгнення в Україну країна перетвориться на міжнародного ізгоя. Але насправді війна стала початком нової, зверненої назовні Росії", – пише Нотте.
Економіка Росії важко пошкоджена, але на плаву її втримали побічні ефекти енергетичних санкцій: ціни на енергоносії для Заходу зросли, а для Індії та Китаю – впали. Індія, за словами Нотте, скористалася нагодою купувати дешеву нафту і кинула Москві найважливіший економічний рятівний круг. ОПЕК відмовилася грати за американськими правилами і збивати ціни, Дубай став хабом для тіньового танкерного флоту, а західні держави лишилися у грі в "хто швидше вдарить крота". Пекін тримає Росію у війні торгівлею і постачанням потрібних технологій – ціною залежності.
"Поглиблення васалітету щодо Китаю – ціна, яку Путін готовий був заплатити за мрію панувати в Україні", – зазначає дослідниця.
Головним зовнішньополітичним успіхом Росії Нотте називає не фронт, а переобрання Дональда Трампа президентом США, яке розкололо західну рішучість суперечками про тарифи і Гренландію. Чи Москва скористалася чужою кризою, чи сама її сконструювала – предмет гострої дискусії.
Аналітик Chatham House Кір Джайлз у книжці "American Overthrow" збирає докази російської підтримки Трампа і доводить, що Москва вже майже виграла – "не через відкрите і видиме катастрофічне зіткнення армій чи ядерної зброї, якого так довго боялися, а через довгу і приховану кампанію ерозії Америки зсередини". Джайлз вибудовує перелік паралелей: послаблення судової влади, тиск на медіа через їхніх власників і материнські компанії, озброєні парамілітарні структури, відправлені лякати громади, де сильна опозиція.
Сам Кловер із висновком не поспішає. Те, що Росія підтримувала кампанію Трампа і виграє від його дій, довести легко – але з цього не випливає, що Кремль привів його до влади і керує ним. Важко уявити, пише кореспондент, що ГРУ, яке залишило наполовину використаний контейнер із "новачком" у смітнику неподалік місця замаху в Солсбері у 2018 році, здатне на дисципліну і скритність, потрібні для такої операції. Але й альтернативне пояснення – що частина американського політикуму раптово перейнялася захопленням Путіним – виглядає не переконливіше.
Деякі кроки Білого дому Кловер інакше пояснити не може. Стратегія національної безпеки США 2025 року повторює тези російських документів: критика еліт, одержимих "постійним американським домінуванням над усім світом", тривога за "культурне здоров'я" країни, попередження, що ліві політики загрожують Європі "цивілізаційним стиранням", і опис міжнародних відносин через сфери впливу великих держав. Роком раніше Путін підписав зовнішньополітичну доктрину з дзеркальною логікою, де Росія названа "унікальною країною-цивілізацією".
Історичне коріння цієї конструкції розбирає Майкл Ходарковський з Університету Лойоли в Чикаго у книжці "The Steppe and Its Empires". Він називає євразійство кульмінацією відчайдушного пошуку Кремлем ідеології, яка виправдала б геополітичні амбіції, – але додає, що це не робить його вигадкою: Росія завжди була гібридним суспільством із корінням і територіями в Європі та Азії. Визначальною рисою євразійських імперій, за Ходарковським, була військово-бюрократична природа з фокусом на підготовці до війни.
Із усіх спадкоємців степових імперій – Туреччини, Ірану, Китаю – лише Росія вхопилася за цю спадщину обома руками. Вдома вона перетворює авторитаризм на традицію, а назовні дає зручну картину світу, де немає універсального Заходу, який має право встановлювати правила. Росії не треба перемагати Захід – достатньо дочекатися, поки епоха західної переваги мине.
Раніше "Хвиля" писала про розбір Foreign Affairs, за яким у Путіна провалилися три плани війни. Також ми розповідали, чому ставка Заходу на смерть Путіна виявилася хибною.
