Угода про припинення війни між США та Іраном таки народилася – але до останнього її кілька разів ледь не поховали. Фінальні тижні перетворилися на виснажливу човникову дипломатію, нічні обстріли й ультиматуми, а посередники з Катару, Пакистану, Саудівської Аравії та ОАЕ працювали без перепочинку, аби не дати всьому зірватися.
Як передає "Хвиля", про деталі укладення угоди пише Financial Times.
США погодилися на поетапне послаблення санкцій, прив'язане до прогресу переговорів про остаточну угоду. 23 травня головний іранський переговорник, спікер парламенту Мохаммад Багер Галібаф, зустрівся в Тегерані з командувачем пакистанської армії Асімом Муніром. Здавалося, домовленість майже готова. Того ж вечора Трамп заявив, що угоду "здебільшого узгоджено" і вона "буде оголошена незабаром".
Але сторони продовжили торгуватися. "Іранці – дуже прискіпливі переговорники, вони перевіряють кожне слово й узгоджують його значення", – розповів один зі співрозмовників, поінформованих про перебіг переговорів. Іранці не підписали угоду, як очікувалося, і адміністрація Трампа змінила формулювання щодо відкриття протоки та ядерних питань.
6 червня міністр внутрішніх справ Пакистану Мохсін Накві вчетверте з початку війни прилетів до Тегерана – з листом для нового верховного лідера Ірану Моджтаби Хаменеї. Та головною загрозою став Ізраїль. Прем'єр Біньямін Нетаньягу пригрозив бомбардуваннями цілей "Хезболли" в Бейруті, і Тегеран, який наполягав на включенні ліванського питання до перемир'я, призупинив переговори з Вашингтоном.
Трамп зателефонував Нетаньягу й влаштував партнерові по війні розгромну розмову з добірною лайкою – це тимчасово заспокоїло ситуацію. Але вже наступних вихідних Ізраїль та Іран уперше після квітневого перемир'я обмінялися вогнем, коли ізраїльські сили вдарили по будівлі в південному Бейруті. Стрілянину зупинило лише втручання Трампа.
Наступний зрив стався через збитий американський вертоліт Apache. Трамп звинуватив у цьому Іран. Екіпаж урятували, Тегеран дав зрозуміти, що це була помилка, але президент США сказав, що мусить відповісти. Сталися два нічні обміни ударами поспіль – один з них залишив катарських посередників заблокованими в аеропорту.
Коли катарці повернулися додому, лідери регіону кинулися переконувати Трампа не завдавати нових ударів. За даними пакистанських та арабських дипломатів, емір Катару шейх Тамім бін Хамад аль-Тані, наслідний принц Саудівської Аравії Мохаммед бін Салман, президент ОАЕ шейх Мохамед бін Зайд аль-Нахаян і всесильний військовий керівник Пакистану зателефонували американському лідеру з тим самим проханням.
У четвер Трамп почав з нових погроз і попередив, що американські війська можуть захопити острів Харк – головний нафтовий експортний хаб Ірану. Та вже за кілька годин оголосив, що фінальні пункти угоди схвалили "всі сторони". У п'ятницю він знову розлютився, заявивши, що Тегеран спотворює домовленості – саме тоді, коли посередники готувалися до попереднього підписання у Швейцарії. "Найбільшою перешкодою для угоди були негативні медіа- та лобістські кампанії проти неї з обох боків", – зауважив поінформований співрозмовник.
Фінальний штурм був у Тегерані. Поки Ізраїль знову вдарив по Бейруту, а Трамп у черговій гнівній розмові наполягав, що атак "ніде в Лівані" більше бути не повинно, катарці вмовляли іранців не відповідати. Вони провели в Тегерані 17 годин, в один момент навіть зробивши паузу, щоб разом з іранськими колегами подивитися матч чемпіонату світу з футболу. Подекуди катарці погрожували вийти з гри, бо іранці й далі вимагали правок у тексті.
Тиснув і час: посередники попередили, що коли угоди не буде до того, як Трамп вийде на турнір UFC у Білому домі на честь свого 80-річчя, наступного дня можливі нові американські удари. Зрештою першим про досягнення угоди оголосив пакистанський прем'єр Шехбаз Шаріф – незадовго до 1-ї ночі за тегеранським часом. Сам Трамп написав: "Угода з Ісламською Республікою Іран тепер завершена. Вітаю всіх".
"Це було дуже напружено. Виснажливо, але з полегшенням. Це як пробігти марафон – ти повністю виснажений", – підсумував обізнаний зі справою співрозмовник. За його словами, залишається "обережний оптимізм": до підписання ще п'ять днів.
