Війна в Україні входить у вирішальну фазу, і її результат залежатиме від того, хто швидше перетворить винаходи на масове виробництво. До такого висновку дійшов колишній директор ЦРУ Девід Петреус після шести днів в Україні.
Як передає "Хвиля", про це Петреус пише в колонці для The Washington Post.
Петреус – генерал армії США у відставці. Він командував коаліційними силами в Іраку та Афганістані, очолював Центральне командування США, а у 2011-2012 роках керував ЦРУ. В Україні він зустрівся з командувачем Сил безпілотних систем, одним із головних архітекторів української ППО, чотирма командирами корпусів та іншими посадовцями.
За словами автора, українські військові не впадають у відчай. Вони описують армію, яка пристосовується до війни з набагато більшим противником, а той тепер змінюється швидше, ніж раніше. Росія нарощує випуск ракет і нових реактивних дронів, посилює удари по містах та інфраструктурі й, схоже, незабаром мобілізує ще більше людей.
"Це не означає, що Путін перемагає, але втілення власної теорії перемоги України вимагатиме тверезої оцінки того, як змінилася ситуація за останні місяці", – пише Петреус.
Раніше головною перевагою України була швидкість навчання: військові, інженери й оборонні компанії швидко знаходили рішення, перевіряли їх у бою та вдосконалювали. Але, за словами генерала, адаптація завершена лише тоді, коли покращення доходять до фронту досить швидко і в достатньому обсязі.
"Росія покращила свої можливості, водночас розширюючи військове виробництво. Тому наступну фазу війни визначать не інновації чи промислова потуга, а те, яка сторона швидше поєднає одне з іншим", – вважає він.
Українська теорія перемоги, пояснює Петреус, починається з того, щоб не дати Росії відчутних здобутків. Він посилається на оцінку Генштабу: з лютого 2022 року Росія втратила вбитими й пораненими понад 1,5 млн військових. Це значно більше, ніж загальні втрати армії США вбитими й пораненими у Другій світовій. На думку автора, Москва не може покрити ці втрати контрактним набором, і це пояснює підготовку до можливої нової мобілізації.
Утримувати лінію замало, тому українські далекобійні сили б'ють по НПЗ, логістичних вузлах і складах боєприпасів. Окремий напрям – ізоляція окупованого Криму.
"Україна перетворює те, що Путін вважає перлиною своїх завоювань, на тягар", – пише Петреус.
Ефект від ударів накопичується, зазначає генерал. Через атаки на енергетику водії в Росії шукають заправки з бензином чи дизелем за допомогою краудсорсингових застосунків.
Водночас Кремль веде власну кампанію тиску.
"Путінська теорія перемоги полягає в тому, що він може витримати більші втрати, мобілізувати більше людей, виробити більше зброї, зруйнувати українську інфраструктуру, виснажити українські фінанси й дочекатися, поки рішучість Заходу ослабне. Понад усе він вірить, що час грає на Москву", – пише Петреус.
За його словами, росіяни щоночі користуються нестачею перехоплювачів Patriot і посилюють удари балістичними та крилатими ракетами і реактивними дронами. Генерал відчув це на собі: на Волині, неподалік польського кордону, його потяг до Польщі кілька разів зупиняли для евакуації. Приблизно за 15 хвилин після останньої евакуації російські дрони влучили в локомотив потяга на сусідній колії та в АЗС поруч. Ніхто не постраждав.
"Цей епізод яскраво нагадав, з чим українці стикаються щодня: російська кампанія сягає далеко за лінію фронту, б'є по інфраструктурі, від якої залежить звичайне життя, і прагне тероризувати цивільних", – пише автор.
Україні, за словами Петреуса, гостро бракує перехоплювачів Patriot, засобів РЕБ, реактивних дронів-перехоплювачів і захищеної розподіленої енергетики. Ще одна вразливість – гроші: уряд оцінює дефіцит фінансування оборони у 27 млрд доларів.
"Україна може розробити ефективний перехоплювач чи далекобійний дрон, але отримає перевагу на полі бою лише тоді, коли зможе виробляти, вдосконалювати й замінювати їх тисячами", – пояснює генерал.
Автор закликає європейських партнерів сприймати український оборонно-промисловий комплекс як продовження власного. Військові зусилля, на його думку, має підкріпити економічний тиск на енергетичні доходи Москви, і в цьому допоміг би так званий Акт Ліндсі Грема про санкції проти Росії.
"Серйозні переговори стануть можливими, коли він дійде висновку, що ще один рік війни радше послабить Росію, ніж покращить її становище. Йому не обов'язково визнавати поразку: він може зберегти окуповані території, заявити, що Росія захистила Донбас, і оголосити перемогу", – пише Петреус про Путіна.
"Нехай. Значно важливішим результатом стала б суверенна Україна, тісніше інтегрована з Європою, з найдосвідченішою та найбоєздатнішою армією на континенті", – вважає генерал.
Україна вже довела, що вміє винаходити, адаптуватися, воювати й витримувати, підсумовує автор. Тепер партнери мають допомогти їй робити це в промислових масштабах.
"Зробіть це, підтримуйте тиск – і Путін зрозуміє, що час не такий уже й друг, як він думав", – пише Петреус.
