Засновник компанії з кібербезпеки CrowdStrike Дмитро Альперович, автор книги "World on the Brink", дав велике інтерв'ю про справжні корені російського вторгнення в Україну. За його словами, війну розв'язала не Росія як така, а особисто Путін – і його погляди на Україну сформувалися задовго до 2022 року.
Як передає "Хвиля", про це він розповів у програмі "Origins of the War" Kennan Institute.
Альперович пригадав документальний фільм 1991 року, у якому Путін – тоді ще дрібний чиновник у мерії Ленінграда – критикував Леніна за те, що той "заклав міну" під СРСР, створивши всередині нього "фейкові" республіки. Уже тоді, за 35 років до повномасштабної війни, Путін не визнавав за Україною та іншими пострадянськими країнами права на справжню незалежність, вважає аналітик.
Він виділяє п'ять раціональних причин війни: географію, безпеку, історію, "велике призначення" Путіна та його его. Україну в Москві століттями бачили як буферну державу – і для оборони від вторгнень із Заходу, і як плацдарм для проєкції сили в Європу. Розширення НАТО, наполягає Альперович, було лише одним із чинників, а не єдиною причиною.
Головним же він вважає характер Путіна. Аналітик переконаний: ключ до розуміння російського лідера – не служба в КДБ, а 1990-ті в мерії Санкт-Петербурга, де Путін відповідав за ліцензії на казино та порти в місті, яким керувала організована злочинність. "Він став бандитом і головорізом", – каже Альперович.
Ставлення Путіна до України аналітик порівнює з логікою бандита. Україна для нього – наче дівчина, яка на очах в усіх починає фліртувати з кимось сильнішим: НАТО, США, ЄС. Зчепитися із суперником бандит не наважується, тому зриває злість на "своїй" – щоб показати, кому вона належить. Саме це, на думку Альперовича, і стало емоційним рушієм війни.
Спроби Заходу "приручити" Москву через торгівлю були приречені, продовжує він, – так само, як і аналогічна ставка на Китай. До того ж Альперович відкидає тезу, ніби вторгнення стало можливим завдяки зростанню Китаю: Путін, наполягає він, діяв конфронтаційно щодо Заходу задовго до посилення Пекіна. На підтвердження він навів епізод 2014 року: коли економічна команда відмовляла Путіна анексувати Крим через загрозу санкцій, той відповів: "Ваша робота – керувати економікою. Моя робота – взяти Крим. Я зроблю свою, а ви робіть свою".
Чому саме 2022 рік? Альперович пов'язує це з пандемією та страхом Путіна перед власною смертю. Замкнений у резиденції, ізольований від світу за горезвісними довгими столами, той почав думати про спадщину – і вирішив, що "українське питання" не можна залишати наступникам. "Його винесуть із Кремля вперед ногами", – впевнений аналітик.
Саме вторгнення Альперович передбачив ще до масштабного стягування військ: сигналом стала зміна російських кібероперацій проти України восени 2021 року, коли хакери почали зламувати поліцейські бази даних, готуючи ґрунт для окупації.
Про завершення війни аналітик висловлюється обережніше. Він каже, що до фіналу зараз ближче, ніж до початку: виснажені обидві сторони. Україна, яка у 2022 році говорила про повернення до кордонів 1991 року, тепер готова на припинення вогню; Росія несе колосальні втрати. Та повноцінного мирного договору, за яким Київ визнав би втрачені території російськими, він не очікує.
Найімовірніший сценарій, на його думку, – заморожування лінії фронту на кшталт корейського перемир'я, яке може порушуватися, але зупинить активні бойові дії. Цьогоріч війна навряд чи скінчиться: Путіну, як висловився Альперович, може вистачити ще однієї зими, щоб спробувати зламати український спротив ударами по енергетиці. "Він цього не зробить", – додав експерт.
