Павло Великоречанін, кандидат юридичних наук, адвокат, фахівець у сфері державного управління та управління арештованими активами, заступник голови АРМА (2023-2025)
Формально відбір управителя для виробника "Моршинської" це перший великий результат АРМА за рік. Фактично за релізом стоїть договір, якого немає, повноваження, які оспорюють у суді, і винагорода, за яку ніхто при здоровому глузді не працює.
Є в нас окремий жанр державного свята: урочисте відкриття. Стрічка, ножиці, камери, промова про історичний момент. А потім виявляється, що труба до джерела не доведена, а акти приймання ніхто не підписував. Але фотографія є, звіт пішов, а що далі, розбереться хтось інший. Приблизно так виглядає історія з управителем "Моршинської".
Спершу про те, що справді сталося
7 вересня АРМА провело електронний аукціон з відбору управителя арештованих корпоративних прав групи IDS Ukraine. П’ять заявок, три раунди торгів. Виграла компанія з управління активами "Укркапітал", запропонувавши винагороду 0,01 відсотка. Найближчий конкурент, юрбюро "Пріоритас", пропонував 0,90 відсотка.
Тут я маю бути чесним. Увесь останній рік я критикував тимчасове керівництво агентства за відсутність результатів: за календарний рік один новий договір управління, та й той не реалізований. І ось результат ніби з’явився, а агентство назвало це доказом того, що бізнес вірить у державу. Проблема в тому, що результат тут це не аукціон, а гроші в бюджеті і бізнес, який працює.
Проблема перша: винагорода, за яку ніхто не працює
Порахуймо, що таке 0,01 відсотка. У першому півріччі 2026 року IDS Ukraine отримала майже 3,95 мільярда доходу і 188 мільйонів чистого прибутку, а сама АРМА очікує від управління цими правами понад мільярд доходу за рік. Від якої бази не рахуй, переможець заробить десятки або перші сотні тисяч гривень на рік. За управління активом вартістю від 5 до 8 мільярдів.
Тепер про витрати. Банківська гарантія понад 100 мільйонів, ще близько 150 мільйонів на страхування активу, щомісячні гарантійні платежі державі десятками мільйонів. І окремо: за три місяці після підписання акта приймання-передачі витратити весь чистий прибуток за 2023–2025 роки на державні облігації, а це, за розрахунком самої АРМА, 2,192 мільярда. Сотні мільйонів авансом проти кількох десятків тисяч винагороди. Жодна економічна модель так не працює.
Саме тому агентство зобов’язане перевірити пропозицію як аномально низьку. І тут виникає незручне запитання: якщо легального доходу від угоди майже немає, заради чого в неї заходять? Відповідей дві. Або учасник не збирається виконувати умови, і тоді договір розірвуть, а гарантію стягнуть. Або він розраховує на дохід, якого в договорі не написано.
Проблема друга: хто саме переміг
Переможець належить власнику банку "Український капітал" Сергію Бєлашову, депутату Полтавської обласної ради. У 2023 році Вищий антикорупційний суд обирав йому запобіжний захід у справі НАБУ і САП про закупівлі газу для "Укрзалізниці". Вироку досі немає, і презумпція невинуватості діє однаково для всіх. Але питання не до бізнесмена, а до конструкції конкурсу.
Журналісти, які розібрали всіх п’ятьох учасників, зафіксували промовисту картину: у частини компаній матеріальна база на рівні орендованого принтера, кілька не мають трирічного досвіду управління промисловими активами, а в одного є власні марки води, що за профільним законом закриває доступ до активу. На конкурс, де єдиний критерій це ціна, прийшли ті, кого ціна і влаштовує.
Проблема третя: актив, який неможливо передати
А тут образ із неприєднаною трубою перестає бути образом. АРМА передає в управління не заводи. За ухвалами Шевченківського райсуду 2022 року в управління пішли корпоративні права, торгові марки і промислові зразки. Нерухомість, обладнання, сировина і кошти на рахунках не передавалися. Переможець отримує оболонку.
Ті самі ухвали, за позицією компанії та юристів, забороняють відчужувати акції, але не забороняють акціонерам ними користуватися. А за законом №4503-IX агентство управляє активами, якими заборонено і користуватися, і розпоряджатися. Міноритарії вже оскаржують у суді саме право АРМА управляти їхніми акціями. Компанія додає, що й оцінка активу втратила чинність, а без неї договір підписувати не можна.
Паралельно у ВАКС два роки триває позов Мін’юсту про стягнення ста відсотків корпоративних прав у дохід держави, розгляд на завершальній стадії. Задовольнять позов, і актив піде до Фонду держмайна, а договір втратить предмет. Третій процес: торік ВАКС зобов’язав НАБУ розслідувати можливе перевищення повноважень посадовцями АРМА на попередньому відборі управителя. Разом: договору немає, три суди і дозвіл АМКУ на концентрацію попереду. Здавалося б, логічно зачекати. Але свято вже призначили.
Проблема четверта: кібератака, якої не було
18 серпня, за чотири дні до завершення прийому заявок, агентство повідомило про хакерську атаку на свої сервери. Керівництво АРМА пов’язало це зі спробами зірвати конкурс і говорило про "тривожну синхронність" між втручанням у роботу агентства, інформаційними хвилями і активізацією запитів медіа та народних депутатів. 7 вересня теза повторилася в релізі про результати аукціону: попри хакерську атаку, аукціон відбувся.
А 8 вересня профільний департамент СБУ дав письмову відповідь: даними ані про кібератаку на системи АРМА в той період, ані про втручання в роботу Prozorro він не володіє. Головне ж інше: за інформацією, яку надало саме агентство листом від 3 вересня, факт кібератаки не підтверджено, а збій окремих сервісів реєстру арештованих активів 17–18 серпня, за висновками кіберзахисту АРМА і CERT-UA, зумовлений виключно апаратними причинами.
Тобто 3 вересня агентство письмово повідомляє спецслужбу, що атаки не було, а 7 вересня повідомляє країні, що аукціон відбувся попри атаку. Апаратні збої бувають у всіх, це не сором. Але коли збій перетворюють на зовнішній напад, до якого дописують запити нардепів, це вже не про кібербезпеку, а про те, що парламентський контроль подають як ворожу кампанію.
Кого насправді карає валове управління
Ще одна річ, якої в переможних релізах немає. Арешт накладено на сто відсотків корпоративних прав, хоча з підсанкційними особами пов’язано близько 49 відсотків. Решта, за даними самої групи, це родина Патаркацішвілі з британським громадянством (34,83 відсотка), уряд Грузії (7,73) та міноритарії (7,45). Стосунку до російського чи білоруського капіталу вони не мають, і 7 вересня The Guardian написав, що представник родини готовий іти до міжнародних судів.
Правильна модель карає саме підсанкційних осіб, не зачіпаючи добросовісних співвласників: судова конфіскація їхньої частки через ВАКС дає той самий результат без побічних жертв. Валове управління всім пакетом через аукціон ці жертви гарантує, а ціну спору платитиме бюджет.
Що нас чекає далі
Спробую спрогнозувати. Це прогноз, а не факт, і я буду радий помилитися.
Перше. Найближчі тижні підуть на перевірку аномально низької пропозиції. Переможець подасть обґрунтування, комісія його прийме, а публічної відповіді на питання, за рахунок чого фінансуються сотні мільйонів витрат, ми навряд чи побачимо.
Друге. Навіть якщо договір підпишуть до кінця осені, реального управління цього року не буде: попереду акт приймання-передачі, чинна оцінка і дозвіл АМКУ, а це місяці. Управитель залишиться управителем на папері, а бюджет надходжень не побачить. Паралельно доїде до фіналу справа у ВАКС, і договір може втратити предмет, ще не почавши працювати. Тоді рік роботи і чотири конкурси дадуть нуль.
Третє. Гірший сценарій тихіший за нуль: договір визнають дефектним уже після того, як управитель почне ухвалювати рішення в органах підприємств. Відмотати їх назад майже неможливо, а платитиме за це держава.
Четверте. Кожен такий епізод підвищує ціну наступного конкурсу: професійні управителі, побачивши цю конструкцію, до інших активів не прийдуть. А в портфелі АРМА десятки тисяч активів, і серед них є ті, де зупинка виробництва означає не втрачений прибуток, а зупинене тепло взимку.
Повертаючись до стрічки. Її перерізали, оплески відзвучали, реліз розійшовся новинними стрічками. Але труба досі не з’єднана з джерелом. І якщо все закінчиться так, як три попередні конкурси, розбиратися доведеться вже не тим, хто тримав ножиці.
А потоп, як відомо, завжди буває після.
