Іран вийшов із двох воєн зі США та Ізраїлем, не зробивши жодної поступки. Тепер саме Тегеран, а не Вашингтон чи Єрусалим, визначає правила в Перській затоці – і сусіди вже підлаштовуються під цю реальність.
Як передає "Хвиля", про це пише The Atlantic.
Автор колонки, американський політолог Роберт Каган, стверджує: за допомогою самих же США Іран повністю переписав структуру сили в регіоні. "Роками світ мав справу з Іраном стриманим. Тепер він побачить, як виглядає Іран, з якого зняли пута", – пише Каган.
Ще два роки тому все виглядало інакше. Торік у лютому Дональд Трамп поновив кампанію "максимального тиску", яка вирізала мільярди доларів державних доходів. У червні США та Ізраїль почали 12-денну війну проти ядерних об'єктів Ірану. А в лютому цього року – нову війну, що стартувала з убивства верховного лідера і більшості вищих посадовців режиму, після чого понад п'ять тижнів тривали безперервні удари по військових спроможностях країни. Режим вистояв і не поступився нічим.
Переломним моментом Каган називає середину березня. Ізраїль ударив по іранському газовому родовищу "Південний Парс", Іран у відповідь атакував катарський комплекс "Рас-Лаффан" – найбільший у світі завод зі скрапленого газу. Стало очевидно: у повітряній війні Іран США не переможе, але його ракети і дрони здатні зруйнувати нафтогазову інфраструктуру Затоки так, що світ зануриться в тривалу економічну кризу. Трамп зупинив удари по іранській енергетиці, змусив зробити те саме Ізраїль і згорнув кампанію, не отримавши жодної поступки.
З квітня і до минулого місяця американський президент кілька разів погрожував новим масштабним ударом. Щоразу Іран обіцяв відповідь, країни Затоки попереджали про наслідки, і Трамп відступав. У середині червня він визнав, що продовження війни означало б "економічну катастрофу" і навіть "депресію", і що він не хоче стати президентом Гербертом Гувером.
Меморандум про взаєморозуміння, який США та Іран ухвалили в червні, Каган називає чистою іранською перемогою. Документ закріпив, що саме Ісламська Республіка Іран і жодна інша держава "робитиме домовленості" щодо "безпечного проходу комерційних суден" через Ормузьку протоку. Порядок у протоці Тегеран визначає в діалозі з Оманом, без посередників, "відповідно до чинного міжнародного права та суверенних прав прибережних держав". Через 60 днів Іран отримав право стягувати з країн плату за прохід.
Самим іранцям цей документ, схоже, був не дуже й потрібен. Верховного лідера Моджтабу Хаменеї, за наявними даними, довелося переконувати підписати меморандум – це робив президент Масуд Пезешкіан.
Перемир'я протрималося недовго: ВМС США почали проводити танкери оманською стороною протоки, і Тегеран сприйняв це як спробу відібрати вже віддане. Після обміну ударами Трамп 15 липня попередив, що США "виб'ють усі їхні електростанції" і "всі їхні мости", якщо Іран не сяде за стіл переговорів. Удару знову не було.
Причина стала відомою згодом. З'ясувалося, що американські запаси критично важливих боєприпасів небезпечно низькі, а голова Об'єднаного комітету начальників штабів шукав "шлях відходу". Велика операція проти Ірану послабила б США на випадок китайського кроку щодо Тайваню чи російського удару по країні НАТО. Дефіцит ракет-перехоплювачів означав би ще й високий ризик втрат серед американських військових.
Вашингтон боїться ескалації більше, ніж Тегеран, робить висновок Каган. Цього місяця Іран атакував кілька суден ОАЕ і навіть випустив по країні балістичні ракети – США не відповіли жодного разу з липня.
Тепер іранські посадовці вимагають виведення американських військ, зняття морської блокади і всіх санкцій, розморожування активів та виплати репарацій. Багато хто вважає це торгом або переграванням. Каган не згоден.
"Переможцю не потрібно повертатися за стіл переговорів – хіба що для того, щоб продиктувати умови капітуляції", – пише він.
Ще у квітні Моджтаба Хаменеї заявив, що Іран запровадить "нові правові рамки та управління" протокою, а "чужинцям, які приходять за тисячі кілометрів", немає місця в Затоці – "хіба що на дні її вод".
"Волею і силою Божою світле майбутнє регіону Перської затоки буде майбутнім без Америки", – сказав він у день, коли Іран відзначає перемогу над Португалією в протоці 1622 року.
Розраховувати, що країна, яка витримала удари і санкції, тепер зламається від самих лише санкцій, Каган називає ілюзією. Моджтаба перебрав керівництво силового блоку: ключові посади дісталися ветеранам Корпусу вартових ісламської революції, а Раду національної безпеки очолив колишній командувач КВІР Мохсен Резаї.
Раніше "Хвиля" розповідала, яку ціну Тегеран виставив Трампу за відкриття Ормузької протоки. Також ми публікували розмову провідних іраністів про те, чому протока перетворилася для Ірану на інструмент обнулення санкцій.
