Європейські союзники України дедалі різкіше говорять про Путіна, і для цього є вагомі причини. Проте ярлик ізгоя може обернутися для Європи пасткою, якщо війну не вдасться завершити тиском на Кремль.
Як передає "Хвиля", про це пише The Economist.
За оцінкою видання, Путін збирається влаштувати Україні та Європі зиму жаху. Щотижня президент Росії опускається до нових глибин жорстокості й безрозсудності, розлючений тим, що за чотири з половиною роки повномасштабного вторгнення так і не зламав Україну. Його ракети та реактивні дрони перетворюють українські міста на місця безсонних мук. Російські удари руйнують порти, зерно з яких колись годувало сотні мільйонів людей. За межами України Росія нарощує диверсії по всій Європі і вдається до дедалі шаленіших ядерних погроз на адресу Заходу.
The Economist називає це діями держави-ізгоя і зазначає, що найближчі сусіди Росії дедалі частіше говорять про це прямо.
Найпомітніше змінився тон Берліна. Минулого місяця німецькі міністри офіційно поклали на Росію відповідальність за атаку дронів на вантажний аеропорт у Лейпцигу, яку вдалося зірвати в останній момент. Крім того, вони пообіцяли захищати країну від "супротивників", які прагнуть їй нашкодити. Видання нагадує, що до вторгнення в Україну така мова була немислимою: уряди Німеччини обережно обходили Росію, вважаючи її незамінним постачальником енергоносіїв і великою європейською державою.
5 жовтня голова Федеральної розвідувальної служби Німеччини (BND) заявив у Бундестазі, що Росія веде небезпечну "тіньову війну", аби перевірити рішучість Берліна. Він також попередив, що цієї зими на українців чекають "російські атаки такої жорстокості й брутальності, яких ми ще не бачили".
У північних і балтійських країнах поблизу Росії політики і лівого, і правого центру переконані, що Путіну не можна довіряти. Чотири роки союзники трималися формули "Росія не повинна перемогти, а Україна не повинна програти". Вони давали Києву гроші та зброю і зберігали жорсткі санкції, сподіваючись, що економічний біль і внутрішнє невдоволення змусять Путіна переглянути свої плани або покладуть край його правлінню.
Втім, як пише видання, Британія, Франція та Німеччина останнім часом думають, чи не змінити це гасло, щоб дати більше надії росіянам, які не належать до режиму.
Гучно засуджувати Росію, на думку The Economist, має й практичний сенс. Путін стає небезпечнішим, і відкрито називати його злочини може допомогти стримати подальшу ескалацію.
Минулого місяця президент Франції Емманюель Макрон поділився з лідерами опозиції секретними даними про тіньові атаки Росії. Їхня мета, за його словами, – залякати Францію, щоб вона відмовилася від України.
"Наслідок буде протилежним", – заявив Макрон.
Французький президент додав і власну погрозу. Натякнувши на можливості французьких спецслужб і кібервійськ, він пообіцяв, що гібридні атаки Росії "не залишаться без відповіді".
Є й політичні мотиви. Центристам вигідно звучати жорстко і подавати війну як моральний хрестовий похід проти Росії-ізгоя. Їхні суперники з популістських партій у Франції та по всій Європі сподіваються виграти на втомі виборців від війни.
Видання визнає, що Путін справді є ізгоєм. Але сам цей ярлик може виявитися пасткою. Війна зайшла в глухий кут, а стратегія союзників може так і не спрацювати. Якщо економічний біль і внутрішнє невдоволення не зламають волю Путіна, Україні та її партнерам доведеться шукати з ним умови співіснування, щоб завершити війну або хоча б призупинити її.
На руках Путіна кров українських цивільних і військових, а також понад мільйона російських солдатів, перемелених у його війні на виснаження. І все ж він має друзів на найвищих щаблях.
Президент США Дональд Трамп не вважає його ізгоєм і запросив на саміт лідерів G20, який у грудні пройде на гольф-курорті Трампа Trump National Doral у Флориді. Європейські лідери, за словами видання, можуть відчувати навколо Путіна примарну хмару смерті, але лідери Китаю та Індії зустрінуть його тепло, а багато інших – шанобливо.
Провал ізоляції Путіна позначився на атмосфері Гельсінського безпекового форуму, який цього місяця зібрав у Фінляндії політиків, дипломатів, військових, розвідників і науковців із країн, що найрішучіше підтримують Україну. Глава однієї з північних країн побачив у запрошенні Путіна на G20 привід для обережного оптимізму. За умови, що воно приведе до прямих переговорів Трампа, Путіна і президента України Володимира Зеленського в Доралі. Інші учасники побоювалися, що Європа сама прирікає себе на провал, якщо й далі робитиме ставку на злочинну сутність Путіна.
Колишній американський посадовець, який щойно повернувся з Москви після зустрічей із високопосадовцями РФ, нагадав на форумі, що союзники говорять про справедливий і тривалий мир.
"Але всі ми глибоко в душі знаємо, що мир не буде справедливим", – сказав він.
За його прогнозом, Росія зрештою збереже за собою частину української території, а Путін ніколи не постане перед судом у Гаазі за воєнні злочини. Інші добре поінформовані учасники форуму розповіли, що російські еліти не збираються платити Україні репарації. Прозвучало й те, що десятки ветеранів війни проти України нещодавно стали депутатами російського парламенту. Тож воєнні злочинці можуть роками входити до політичного класу Росії.
Як пише видання, Україна більше за будь-яку країну має право засуджувати Росію як ізгоя. Її народ мужньо чинить опір агресії Путіна і не виявляє наміру здаватися. Але Україна також має вижити. Якщо українці колись будуть готові до миру на неідеальних умовах, європейці не можуть бути принциповішими за них.
Європа матиме підстави для тривоги, особливо якщо перемир'я дасть Росії змогу перегрупуватися й готуватися до нової агресії. Але навряд чи європейці можуть казати українцям воювати далі заради Європи. Усе, що вона може зробити, – максимально посилити Україну.
Позбавити Путіна повноцінної перемоги цілком може стати єдиним покаранням, яке він понесе за свою агресію.
"У жорстокому світі, можливо, доведеться задовольнитися й цим", – підсумовує The Economist.
