Технології та наука Без обладунків і мусять бути красиві: невже в Стародавньому Римі були жінки-гладіатори (фото)
Із фільмів, а також історичних книжок відомо, що в Стародавньому Римі популярними були змагання гладіаторів, зокрема в Колізеї. Але ці гладіатори були чоловіками. Хоча, як показують історичні джерела, серед гладіаторів були й жінки.
Римська імперія славилася своїми аренами, такими як Колізей, де гладіатори билися один з одним у кривавих сутичках. Деякі історичні документи і художні зображення показують, що крім чоловіків-гладіаторів, у Римській імперії дійсно існували жінки-гладіатори. Але їх було набагато менше, пише Live Science.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Ким були жінки-гладіатори в Стародавньому Римі?
У Римській імперії жінки, як правило, були відсторонені від політики і не могли служити в армії. Проте вони могли вести свій бізнес, працювати лікарями, володіти нерухомістю та укладати контракти. Хоча відомо про те, що в Стародавньому Римі гладіатори були чоловіками, є свідоцтва того, що на аренах виступали як бійці і жінки. Але про жінок-гладіаторів відомо мало.
Відео дня
Переважна більшість чоловіків-гладіаторів були рабами, і це, ймовірно, стосувалося і жінок-гладіаторів. Існували різні способи стати рабинею: полон під час війни, покарання за злочин, несплата догів.
Анна Менчевська з Університету Марії Склодовської-Кюрі (Польща) вважає, що жінки-гладіаторки були насамперед рабинями, які вчинили злочини. Також це могли бути вільні жінки з великими боргами.
Однак були винятки. Стародавні тексти вказують на те, що деякі жінки з вищих станів також змагалися в гладіаторських боях.
Як відбувався бій жінок-гладіаторів у Стародавньому Римі?
Чоловіки-гладіатори, як правило, носили шолом і, можливо, інші види обладунків. При цьому вони мали різну зброю, залежно від ролі гладіатора у виставі на арені. Гладіатори проходили навчання в гладіаторській школі. Хоча в деяких гладіаторських боях той, хто програв, наприкінці гинув, це траплялося не дуже часто.
Існує багато невизначеності щодо того, як змагалися на арені жінки-гладіатори, як їх відбирали та тренували. На барельєфі з Галікарнаса (територія сучасної Туреччини) зображено двох жінок-гладіаторів зі щитами та мечами під псевдонімами Амазонка та Ахіллія. Стівен Брюне з Університету Нью-Гемпшир (США) каже, що обидві жінки зображені зі зброєю, але, як і чоловіки-гладіатори, у них оголені груди. Водночас у жінок немає на голові шолома. Напис на барельєфі вказує на те, що жодна з жінок не загинула під час бою.
А статуетка, що зображує жінку-гладіатора, показує, що та тримає в руці короткий вигнутий кинджал. Але ця жінка також не має шолома і вдягнена лише в пов'язку на стегнах і пов'язку на коліні.
Як відбирали жінок-гладіаторів у Стародавньому Римі?
Альфонсо Маньяс з Університету штату Каліфорнія в Берклі (США) вважає, що зовнішність відігравала важливу роль у відборі жінок-гладіаторів. Історичні документи вказують на те, що жінки, яких відбирали для бою, були не найсильнішими або найвправнішими, а скоріше найкрасивішими. Це означає, що спонсор гладіаторських боїв мав значний вплив на те, які жінки брали участь у бою.
За словами Маньяса, участь жінок-гладіаторів, імовірно, була дуже дорогим і ексклюзивним видовищем, тісно пов'язаним з імператором, тому воно проводилося дуже рідко.
Маньяс вважає, що жінкам-гладіаторам, ймовірно, не дозволяли носити шоломи, щоб глядачі могли бачити їхні обличчя. Вчений припускає, що їм було заборонено битися на смерть. У жодному стародавньому тексті не згадується смерть жінки-гладіатора. Також, незважаючи на те, що було виявлено більш ніж 1000 могил чоловіків-гладіаторів, вчені не знайшли жодної могили жінки-гладіатора.
Вірджинія Кемпбелл з Відкритого університету у Великій Британії вважає, що фізична підготовка, імовірно, все ж таки відігравала важливу роль у відборі жінок-гладіаторів.
Як уже писав Фокус, вчені виявили 300 000 кілометрів загублених доріг Римської імперії.
Також Фокус писав про те, що вчені виявили найдавнішу РНК віком 39 000 років, хоча вважалося, що це неможливо. Вперше вчені успішно секвенували РНК шерстистого мамонта, зруйнувавши припущення про те, що ця генетична молекула не могла зберегтися протягом майже 40 000 років.
Джерело: focus.ua
