До повномасштабної війни середній клас в Україні часто описували через рівень доходу, освіту, професію, власне житло та здатність дозволити собі не лише базові потреби, а й відпочинок, великі покупки чи заощадження.
Після 2022 року така модель стала значно менш однозначною. Війна по-різному вплинула на доходи українців. Частина людей втратила роботу, житло або бізнес, інші, навпаки, отримали вищі доходи через дефіцит кадрів у певних сферах. Найбільше зросли зарплати у висококваліфікованих секторах, зокрема в технологіях, фінансах та оборонно-промисловій сфері, тоді як в інших галузях доходи стагнували або знижувалися. Це посилило розрив між різними групами населення.
Тож сьогодні питання не лише в тому, скільки заробляє людина. Важливо й те, наскільки стабільним є цей дохід, чи має вона заощадження, власне житло, борги та наскільки сильно її родина залежить від одного джерела доходу.
Середній клас став менш однорідним
Умовний український середній клас ніколи не був однорідною групою. До нього могли належати офісні працівники, підприємці, фахівці, держслужбовці, лікарі, викладачі, IT-спеціалісти та представники малого бізнесу.
Після початку повномасштабної війни їхні економічні траєкторії стали ще більш різними.
Для одного домогосподарства війна могла означати втрату роботи або переїзд. Для іншого — нову високооплачувану роботу в галузі, де виник дефіцит працівників.
Світовий банк зазначає, що нерівність доходів в Україні зросла. За його оцінкою, коефіцієнт Джині підвищився з 0,41 у 2023 році до 0,50 у 2025 році. Однією з причин називають нерівномірне падіння трудових доходів: втрати були значнішими для людей у нижній частині розподілу доходів, тоді як доходи найзаможніших домогосподарств зростали.
Це означає, що просте визначення «середнього» доходу дедалі гірше пояснює реальну картину.
Одні професії дорожчають, інші — втрачають
Війна змінила структуру попиту на робочу силу.
Через мобілізацію, міграцію та демографічні зміни цивільний ринок праці став меншим. За оцінкою Світового банку, чисельність робочої сили віком 15–70 років скоротилася на 16,8% у 2021–2023 роках. Водночас частка компаній, які називали дефіцит працівників головною проблемою, зросла з менш ніж 20% у 2022 році до понад 60% наприкінці 2024-го.
Дефіцит кадрів створив парадоксальну ситуацію.
З одного боку, роботодавці змушені підвищувати зарплати, щоб утримувати працівників. З іншого — це відбувається не однаково в усіх професіях.
Світовий банк зазначає, що реальні зарплати швидше зростали у висококваліфікованих секторах, зокрема технологіях, фінансах та обороні. Натомість у менш кваліфікованих сферах доходи могли залишатися без змін або знижуватися.
Тому люди з подібним рівнем освіти чи професійного досвіду сьогодні можуть мати дуже різну фінансову ситуацію.
Висока зарплата вже не гарантує відчуття достатку
Ще одна зміна — зростання вартості життя.
За даними Світового банку, до 2025 року сукупне зростання цін на житло й комунальні послуги в Україні становило приблизно 50–70%, а на продукти — 70–80% порівняно з початком повномасштабної війни; у деяких областях зростання цін на продукти наближалося до 90%.
Тому навіть номінальне зростання зарплати не обов'язково означає, що людина відчуває себе заможнішою.
Якщо зарплата зросла на 20%, але водночас суттєво подорожчали продукти, оренда, комунальні послуги, транспорт і медицина, реальна купівельна спроможність може змінитися значно менше.
Для середнього класу це особливо важливо, адже його визначає не лише можливість оплатити базові потреби. Важливим показником є те, що залишається після обов'язкових витрат.
Якщо після оплати житла, продуктів, транспорту, лікування та інших необхідних витрат сім'я вже не може відкладати гроші чи дозволити собі великі покупки, її економічна стійкість зменшується навіть за відносно високого доходу.
Заощадження стали важливішими за споживання
Однією з характерних змін воєнного часу стало інше ставлення до фінансового резерву.
У мирний час людина могла накопичувати на автомобіль, ремонт або відпустку. Тепер ці гроші можуть залишатися недоторканими як страховка на випадок втрати роботи, хвороби, переїзду чи іншої непередбачуваної ситуації.
За даними Світового банку, у четвертому кварталі 2025 року близько 17% домогосподарств позичали гроші на базові потреби, а частка тих, хто використовував заощадження для таких витрат, знову зросла. Водночас лише приблизно кожне п'яте домогосподарство повідомило, що заощаджувало протягом попередніх 30 днів.
Ці цифри стосуються всіх домогосподарств, а не лише середнього класу, тому безпосередньо переносити їх на цю групу не можна. Однак вони показують загальне середовище, у якому живуть українські родини: фінансова стійкість залишається під тиском.
Власне житло більше не означає фінансову стабільність
Одним із традиційних маркерів середнього класу є власне житло.
Проте війна змінила і значення цього активу. Частина людей втратила житло або була змушена залишити його через бойові дії. За даними Світового банку, станом на кінець 2025 року близько 14% житлового фонду України було пошкоджено або зруйновано, що торкнулося понад трьох мільйонів домогосподарств.
Крім того, навіть збережене житло не завжди означає фінансову безпеку. Якщо людина має квартиру, але водночас не має достатнього резерву готівки, її економічна ситуація може залишатися вразливою.
Тобто поняття достатку поступово зміщується від «що в мене є» до «наскільки довго я зможу утримувати свій рівень життя, якщо щось зміниться».
Регіон теж став важливішим
Війна змінила не лише доходи окремих людей, а й географію економічної активності.
Світовий банк зазначає, що населення та економічна активність значною мірою змістилися на захід і в центральні регіони України. У 2023–2025 роках найвищі показники домогосподарств, які отримували зарплатні доходи, спостерігалися у західних областях та Києві. Натомість регіони, що зазнали активних бойових дій, мали значно вищі ризики втрати майна та проблем із продовольчою безпекою.
Це означає, що одна й та сама зарплата може забезпечувати дуже різний рівень життя залежно від міста.
Для мешканця Львова, Києва чи іншого великого міста значну частину доходу може забирати оренда житла. Для людини у меншому місті житло може коштувати дешевше, але водночас там може бути менше високооплачуваної роботи.
Тому й поняття «середнього класу» дедалі більше залежить від регіону.
Середній клас може стати більш «вузьким»
Одна з головних довгострокових проблем — ризик того, що суспільство ставатиме більш нерівним.
З одного боку, є люди, які працюють у сферах із високим попитом, отримують конкурентні зарплати та можуть накопичувати. З іншого — домогосподарства, чиї доходи падають або не встигають за зростанням вартості життя.
Світовий банк оцінює рівень бідності в Україні у 2025 році приблизно у 36,9% — майже стільки ж, як у 2024 році, але значно більше, ніж до повномасштабної війни.
Водночас це не означає автоматичного зникнення середнього класу. Швидше, він стає більш неоднорідним: частина людей може рухатися вниз через втрату доходу, а інша — вгору завдяки новим можливостям на ринку праці.
Чи відновиться середній клас після війни
Відповідь залежатиме не лише від завершення бойових дій.
Для відновлення широкого середнього класу потрібні робочі місця, зростання продуктивності, інвестиції, доступне житло, стабільні правила для бізнесу та можливість людей планувати життя на кілька років уперед.
Важливим буде й те, наскільки успішно Україна зможе повернути людей, які виїхали за кордон, та інтегрувати ветеранів, людей з інвалідністю та внутрішньо переміщених осіб у ринок праці.
За даними Світового банку, близько чверті домогосподарств в Україні у 2025 році мали серед членів родини принаймні одну людину, яка є ВПО, ветераном або людиною з інвалідністю внаслідок повномасштабного вторгнення.
Це означає, що майбутній середній клас формуватиметься вже в інших соціальних та економічних умовах.
Середній клас в Україні змінюється разом із країною
Війна не просто зменшила доходи частини українців. Вона змінила самі критерії фінансової стабільності.
Сьогодні середній клас — це вже не лише людина з певною зарплатою, квартирою, автомобілем і можливістю двічі на рік поїхати у відпустку. Значно важливішими стали стабільність роботи, фінансовий резерв, можливість оплачувати базові потреби, доступ до якісних послуг і здатність пережити кілька місяців без доходу.
При цьому війна не однаково вплинула на всіх. Частина професій отримала нові можливості та вищі зарплати, тоді як інші втратили доходи. Регіон, професія, наявність житла та сімейна ситуація тепер значно сильніше визначають рівень економічної стійкості.
Тому говорити про те, що «середній клас зник», було б надто спрощено. Точніше сказати, що він перебудовується. І те, яким він буде після війни, залежатиме не лише від темпів відновлення економіки, а й від того, чи зможе країна створити достатньо добре оплачуваних робочих місць і повернути людям можливість довгостроково планувати власне життя.
Джерело: 032.ua
