10 вересня стартувала виставка «Ода Соні» у художньо-меморіальному музеї Олекси Новаківського у Львові. Культурний проєкт Музею сучасного мистецтва Одеси у партнерстві з Національним музеєм у Львові імені Андрея Шептицького та Національним художнім музеєм України розпочали у Одесі з фестивальної програми. У Львові ж діє виставка робіт всесвітньо відомої мисткині-одеситки Соні Делоне.
Окрім цього, 26-27 вересня відбудеться міжнародна наукова конференція, як повідомляє МСМО на своїй сторінці в інстаграмі.
Успішність культурологічного проєкту – це сукупність усіх факторів, які в кінцевому результаті сприяли залученню глядача до мистецької історії та зробили самого митця чи мисткиню більш впізнаваним/ою у тому середовищі, де проходить виставка. У випадку мистецького проєкту «Соня Делоне – Симультанний світ» можна виокремити такі чинники, як постать, простір репрезентації, експонати, які безпосередньо впливають на цінність події, а також методи експозиційної драматургії, у яких класична архівна база й інфографіка вдало поєднуються з технологіями імерсивного аудіовізуального мапінгу. Про все по черзі.
Хто така Соня Делоне і чому їй присвячують виставки
Почнемо з першого і дуже важливого чинника успішності проєкту – постать, інакше кажучи, про чию творчість нам хочуть розповісти організатори.
14 листопада 1885 року в Одесі в сімʼї Елі (Іллі) Штерна та Ханни Терк народилась дівчинка, яку назвали Сарою. Родина жила бідно, невдовзі після Сари зʼявились ще 2 дітей, тому 5-річну дівчинку віддали на виховання до дядька – Генріха Терка. Подружжя дітей не мало, тому Софію (нове імʼя Сари) сприймали як власну дочку і намагались дати їй усе найкраще. Так Соня отримала чудову освіту в Європі, тоді і почав формуватися її індивідуальний мистецький стиль.
У 1908 році мисткиня виходить заміж за німецького галериста та колекціонера Вільгельма Уде, але шлюб був частково фіктивним, бо Уде був геєм, а Соня прагнула стати більш відомою в мистецьких колах Парижу. Проте зовсім скоро пара розлучається, Соня стає дружиною вдруге, цього разу – Роберта Делоне.
Разом подружжя працює над новим мистецтвом кольору і геометрії, винаходить власний напрям абстрактного живопису – симультанізм, де за допомогою фігур і чистих кольорів передають рух і світло. Французький поет та художній критик Гійом Апполінер у 1912 році висловив власну думку щодо стилю і придумав йому назву «орфізм», що є відсилкою до давньогрецького музиканта з міфів Орфея, який своїми піснями зачаровував слухачів. Подібним чином творчість подружжя Делоне вражає око неймовірними кольоровими рішеннями, де цвітасті фігури утворюють оптичну ілюзію, змушують свідомість людини поринути у твір і побачити щось своє.
Серед визначних досягнень мисткині поєднання мистецтва і моди (заснування майстерні та магазину одягу і тканин «Delaunay»), власний павільйон «Boutique simultane» на Міжнародній виставці декоративних мистецтв у 1925 році, обкладинка модного журналу «Vogue» з ескізом її плаття. Вона долучається до оформлення і розпису французького павільйону Всесвітньої виставки мистецтв і техніки в 1937 році в Парижі, за що і отримала золоту медаль. Соня Делоне – перша жінка, виставка в Луврі якої була ще за її життя!
Мистецький шлях Соні Делоне звивистий, вражаючий і неймовірно довгий. Вона є нашим національним приводом для гордості, адже її вклад у світове мистецтво колосальний. Отже, така історія вже є потенційно привабливою і корисною для майбутнього глядача, а найголовніше – актуальною та потрібною під час боротьби українського народу за своє існування.
Від архівних фото до мапінгу: що представлено на виставці
Спершу варто сказати декілька слів про місце експозиції. Виставка проходить в стінах Художньо-меморіального музею Олекси Новаківського, у колишній віллі художника Яна Стики на вул. Листопадового Чину, 11. Червона цегла, великі вікна на кутовій частині будівлі, неороманський стиль за проєктом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича. Дорогою назад з виставки помічаю, як люди фотографують споруду, справді, її зовнішній вигляд не лишає людей байдужими. За запрошенням А. Шептицького у 1913 році сюди з Кракова переїздить О. Новаківський – вагома постать українського модернізму. Тож це місце надихало на художню працю багатьох творців і має абсолютно мистецьку історію. Сьогодні це відділ Національного музею у Львові ім. А. Шептицького і простір для пізнання та знайомства з іншими людьми, що є причетними до творення візуальної культури.
Виставка займає 3 зали. Перша зала – архівна і персональна. Тут ми можемо дізнатися більше про життєвий шлях Соні Делоне з великої інфографіки на стіні, архівних фото (її свідоцтво про народження, дитячі фото, копії листів та інше) на поличках. Зала облаштована проектором, тому ви можете ознайомитися з біографічним відеорепортажем «Одеса та український Париж Соні та Роберта Делоне».
Окрім того, оскільки героїня виставки була дуже різноплановою мисткинею, в залі розташовані керамічні вироби (тарілки) «Віндзор», «Карнавал» та «Сигнал» з приватної колекції Вадима Мороховського, що мають оригінальний візерунок, створений Сонею Делоне.
Наступна зала – імерсивний аудіовізуальний мапінг «Світ Соні». Залучення сучасних технологій уже не є рідкістю на виставках сьогодення, адже вони допомагають створити відповідну атмосферу та ще більше заглибити увагу відвідувачів і наблизити до творчості митців. Імерсивний аудіовізуальний мапінг (від англ. immersive — «той, що занурює», та projection mapping — «проекційне відображення») — це поєднання світла, відео та звуку, яке перетворює реальний фізичний простір на динамічне середовище, повністю занурюючи глядача в художню розповідь. На стінах ми бачимо проекції зображень, натхненні творами дизайнерки. Таким чином ми наче проходимо з теоретичної частини виставки через 3D-проекцію візуального світу Соні Делоне до зали з її мистецькими творами.
В останній залі розміщені сім робіт мисткині з колекції Музею сучасного мистецтва Одеси та Національного художнього музею України, серед яких «Ритми кольору №132», «Жовті ритми» та інші.
На екрані представлений уривок з фільму «Маленькі парижанки», презентований у 1926 році. Соня Делоне займалась розробленням костюмів для цієї стрічки.
Це не найлегша задача створити повноцінну виставку і всебічно висвітлити творчість мисткині, коли більшість її доробків знаходиться закородоном (зокрема в Центрі Жоржа Помпіду в Парижі). Однак проєкт реалізується, а про творчість Соні Делоне вже дізналися жителі Львова та гості міста. Відвідати виставку можна до 18 жовтня. Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського на вул. Листопадового Чину, 11 працює з 10:00 до 17:30 щодня, окрім двох вихідних – пʼятниці і суботи. Вхід на подію – безкоштовний.
Дарина Омельченко
