Деякі технології та сервіси стали символом свого часу, але тепер від них залишилися лише спогади. Одні застаріли, інші, можливо, випередили свій час, однак усі вони нагадують про те, як стрімко розвивається світ речей навколо нас.
1. Дискети
Сьогодні дискети, або флопі-диски, сприймаються як артефакти з далекого минулого. Хоча ще кілька десятиліть тому без них було складно уявити роботу за комп’ютером. Школярі та студенти зберігали на дискети реферати, офісні працівники — програми, а бухгалтери здавали на них декларації до податкової.
Місткість стандартної дискети становила 1,44 МБ. Але з часом обсяг інформації, яку потрібно було записувати на зовнішні носії, почав збільшуватися, і флопі-диска вже не вистачало. Наприклад, версія Windows 95 займала 13 дискет, які потрібно було встановлювати по черзі.
Поступово почали з’являтися диски та флешки, а дискети повільно зникали з ужитку. Одним із символічних моментів став вихід iMac G3 у 1998 році: компанія Apple вирішила не оснащувати пристрій роз’ємом для флопі-дисків, вважаючи технологію застарілою. Згодом й інші компанії, зокрема гігант Dell, припинили підтримку дискет у своїх пристроях.
У 2011 році компанія Sony припинила продаж дискет. Ще деякий час носії виробляла компанія Verbatim. Але й цей бренд зняв флопі-диски з виробництва у 2015 році. Після цього магазини оргтехніки ще певний час розпродавали залишки.
Водночас у світі ще залишалися місця, де використовували дискети. Наприклад, державні установи Японії відмовилися від флопі-дисків лише у 2024 році. Попри технологічний прогрес, у країні довго дотримувалися застарілих технологій.
Дискети більше не застосовуються масово. Про флопі-диски зараз нагадує, мабуть, лише їхнє зображення, яке використовується як символ функції збереження у багатьох текстових редакторах.
2. 3D-телевізори
Після успіху фільму «Аватар» у 2009 році у світі зріс попит на 3D-телевізори, виробники яких обіцяли повне занурення в те, що відбувається на екрані.
Було доступно три види пристроїв:
- З пасивними поляризаційними окулярами. Для тривимірного ефекту телевізор одночасно показував на екрані одразу дві майже однакові картинки: одну для правого ока, іншу — для лівого. Зображення для одного ока приховувалося від іншого через різну орієнтацію світла. Лінзи окулярів працювали як фільтри — кожне око бачило лише «свою» картинку. Так мозок отримував два злегка відмінні одне від одного зображення і «змішував» їх в одне об’ємне.
- З активними окулярами. Телевізор швидко показував по черзі картинки для правого та лівого ока. Коли на екрані з’являлося зображення для правого ока, ліва лінза окулярів тимчасово затемнювалася. А потім навпаки.
- Без окулярів. Перед дисплеєм таких телевізорів розміщувався шар із безлічі мікролінз — лентикулярний екран. Кожна лінза спрямовувала світло від конкретних пікселів або до лівого, або до правого ока. Так кожне око отримувало трохи різні картинки — як у реальному житті.
Інтерес до 3D-телевізорів швидко зійшов нанівець через кілька недоліків.
У глядачів раніше не було звички надягати окуляри перед переглядом фільму — новий сценарій виявився незручним. Активні окуляри були важкими, батарейки в них могли несподівано сісти. До того ж під час тривалого перегляду фільму через мерехтіння могла запаморочитися голова.
Телевізор без окулярів можна було дивитися лише з певної зони. Якщо глядач зміщувався, ефект об’єму зникав. Тому такі пристрої не підходили для великих компаній і сімей. Крім того, зйомки фільмів у тривимірному форматі виявилися витратними, а контенту для таких пристроїв було мало.
Можливо, 3D-телевізори випередили свій час, і в майбутньому нас чекає їхнє нове пришестя. Однак із 2017 року на ринок майже не надходило нових моделей пристроїв.
3. Класична модель сегвея для міста
Цей двоколісний транспорт уперше був представлений у 2001 році, а у продаж надійшов у 2003-му. За задумом творця сегвея Діна Кеймена, пристрій мав спростити життя у великих містах завдяки легкому пересуванню.
У середині 2000-х поліція у США точково впроваджувала сегвеї для патрулювання вулиць. Вважалося, що на двоколісному транспорті поліцейські швидше реагуватимуть на інциденти.
У 2009 році на екрани вийшов комедійний фільм «Герой супермаркету». Головний герой картини, охоронець торгового центру Пол Бларт, їздив на сегвеї. Після цього у США люди на вулицях навіть почали піджартовувати над поліцейськими.
Сегвеї так і не знайшли свою нішу. Вони були надто громіздкими для тротуарів і небезпечними для пішоходів, а для дороги виявилися повільними.
У США владі було незрозуміло, як регулювати їхнє використання, і поступово муніципалітети почали вводити обмеження для такого транспорту.
Репутація сегвеїв постраждала після того, як у 2010 році власник компанії Segway Джиммі Хеселден зірвався з урвища, об’їжджаючи на ньому свої приватні володіння, і загинув.
Крім того, пристрої погано купували, бо вони коштували 5–7 тисяч доларів — значно дорожче за функціональніші самокати й велосипеди з електроприводом.
Класичну модель Segway PT зняли з виробництва у липні 2020 року. Компанія, яка їх випускала, увійшла до складу іншої.
З огляду на тенденцію до посилення правил для такого транспорту, сегвеї навряд чи повернуться.
4. Фільми на VCD, DVD і Blu-ray-дисках
Був час, коли ми дивилися фільми на дисках. Готові збірки продавалися в магазинах і на ринках. Іноді серед них траплялися піратські копії новинок, зняті на камеру просто в залі кінотеатру.
Фільми з куплених дисків можна було скопіювати на чисті болванки й передати друзям.
Кожен формат дисків був кроком уперед порівняно з попереднім:
- VCD, що з’явився у 1993 році, вміщував до 700 МБ даних. Фільм тривалістю 1,5–2 години займав два диски.
- DVD вийшов у 1995 році. Диски мали місткість від 4,7 ГБ. На них записували фільми у вищій якості, іноді із субтитрами.
- Blu-ray став доступний у 2006 році. Місткість таких дисків становила від 25 ГБ. Цього вистачало для фільмів Full HD.
З часом швидкість доступного інтернету збільшувалася, і користувачі могли обмінюватися відеофайлами через Мережу та зберігати їх, оминаючи проміжну ланку у вигляді носія. Потреба записувати щось на диски почала знижуватися.
Формат VCD був практично витіснений DVD. У лютому 2008 року Toshiba оголосила про повне припинення виробництва HD DVD. А у 2025 році компанія Sony відмовилася від випуску дисків Blu-ray.
Крім того, починаючи з 2010-х років глядачі дедалі більше почали дивитися фільми на стримінгових платформах. Наші звички змінилися. Зараз дискові плеєри майже не продаються, та й багато сучасних комп’ютерів не мають дисководів.
5. Skype
Багато користувачів досі пам’ятають звук цього першого по-справжньому масового сервісу для відеодзвінків. Можливість бачити співрозмовника під час розмови, навіть коли він перебуває на іншому континенті, здавалася технологією з фантастичного фільму.
У 2010-х роках сервіс почав втрачати популярність. Skype повільно працював на смартфонах і швидко розряджав батарею. Користувачі переходили на зручніші мобільні месенджери, такі як FaceTime і WhatsApp.
Під час пандемії COVID-19 стрімко набрав популярності Zoom. А Skype дедалі більше відставав і почав розчаровувати користувачів застарілим інтерфейсом. У травні 2025 року Microsoft офіційно закрила Skype на користь власного застосунку Teams. Один із головних символів епохи інтернет-дзвінків пішов і навряд чи повернеться.
Запис 5 технологій і гаджетів, які народилися й померли на наших очах спершу з'явиться на ITsider.com.ua.
