Світ Голда Меїр: як події Війни Судного дня вчать не втрачати самовладання під час ворожого вторгнення
3 травня 1898 року в Києві народилася Голда Меїр — політик, державна діячка, одна із засновників держави Ізраїль. Це привід переглянути біографічний фільм "Голда" і подумати про те, як події Війни Судного дня вчать не втрачати самовладання під час ворожого вторгнення.
Фільм про прем'єр-міністра Ізраїлю Голду Меїр (1898-1978) вражає не тільки художньою якістю, а й несподіваними збігами. У картині показана Війна Судного дня, яка почалася з атаки на Ізраїль Єгипту і Сирії 6 жовтня 1973 року. Стрічка "Голда" вийшла у світовий прокат наприкінці літа — на початку осені, а 7 жовтня 2023 року бойовики ХАМАСу напали на Ізраїль. Ізраїль не очікував вторгнення, але приблизно так само, судячи з фільму, сталося і на початку Війни Судного дня півстоліття тому.
Військові реалії змушують українських глядачів гостро сприймати те, що відбувається на екрані. А образ Голди Меїр, створений Хелен Міррен, показує її тією самою залізною леді Ізраїлю, завдяки якій Ізраїль вийшов із давньої війни переможцем, хоч і з великими втратами.
Відео дня
Британці Гелен Міррен вдалося чудово зіграти легендарну ізраїльську прем'єрку (яка, як відомо, народилася в Києві, де жила до восьми років). Ймовірно, Міррен знадобився досвід виконання ролей правительок, на кшталт створення образу королеви Єлизавети II у стрічці "Королева" (2006) — ця робота актриси була відзначена "Оскаром".
Тільки тут прем'єр-міністр не носить пишного вбрання, навпаки, Голда одягнена скромно, що не скасовує відчуття величі персонажа. Незважаючи на вік і онкологічне захворювання, вражають її дотепність і фантастично швидка реакція.
Лікар наполягає на процедурах, прем'єр не погоджується.
Лікар:
– Ви мені докучаєте.
– А ви мені.
Розмова Голди Меїр з помічником на тлі збільшення напруженості в арабо-ізраїльських відносинах.
– Що говорить ваша інтуїція?
– Не ваша справа (пауза). Але щось наближається.
У картині йдеться про те, що непідготовленість Ізраїлю до нападу була пов'язана з тим, що "прослуховування", яке впровадили в противника, себе не виправдало. Показана істерика військового керівництва, того ж міністра оборони Ізраїлю Моше Даяна. Але в цьому подієвому вихорі Голда, яка безперервно курить, зберігає спартанський спокій. Хоча ізраїльський режисер Гай Наттів демонструє, наскільки непросто було їй зберігати цю твердість духу. І навіть жартувати. Після першої повітряної тривоги Голда Меїр повідомила міністрам під час засідання: "Не хвилюйтеся — я залишаюся під дахом. А ви розходьтеся по міністерствах і дійте згідно з отриманими інструкціями".
А ось, наприклад, розмова з тим же Моше Даяном про поточну військову ситуацію.
Голда:
– Могло бути й гірше.
– Куди вже гірше.
– Тобі б мої ноги.
Моше сміється, а камера показує великий план погладшавших ніг Голди, у якої "агресивна лімфома". І при цьому Меїр не зменшила кількість чашок кави і сигарет. У стрічці вражає красива метафора: клуби диму сигарети Голди поступово стають димом на полі бою.
Вона навіть пожартувала на прямих переговорах зі своїми головним противником — президентом Єгипту Анваром Садатом: "Ви можете називати мене старенькою, але ще хочу дожити до того дня, коли між представниками наших країн буде офіційно укладено мир". І Садат не витримав, засміявся репліці "про стареньку". Тобто в найнапруженішій зупинці Голда Меїр виявляється внутрішньо вільнішою за своїх опонентів.
Від робочого кабінету — до ванної
У картині є майже містичний епізод, завдяки якому не сталося падіння Ізраїлю. Військовий офіцер доповідає Голді: "Єгипетські танки прорвали укріплення, а потім чомусь зупинилися і не пішли далі. Бензин скінчився чи не було наказу? Але, отримавши перепочинок, ми зібралися з силами". Що сталося, ми так і не дізналися, але на війні все вирішує годинник.
Важливо Давид проти Голіафа: як маленькі держави долали військових гігантів
Прем'єр показана і як досвідчений політичний тактик і стратег, але водночас ми її бачимо буквально в інтимній обстановці, наприклад, як у ванній її купає помічниця. І величі у прем'єра від таких сцен не зменшується. Навпаки, глядач по максимуму зливається з головною героїнею — ми навіть відчуваємо, як вона важко ходить, кожен її крок.
Причому деякі рішення Голда приймає як жінка, серцем. 400 солдатів потрапили в оточення. Вона наполягала на тому, щоб їх витягнути, незважаючи на величезні військові ризики: "Треба врятувати хлопчаків". Це виявилося не найвдалішим рішенням: героїня довго вмивала обличчя в туалеті, і на її обличчі читалася справжня скорбота.
Борщ для Кіссінджера
Українськими глядачами, які живуть в умовах російсько-української війни, те, що відбувається на екрані, сприймається особливо гостро. У постаті Голди Меїр у стрічці воєдино злита людина і політик: головна героїня вміло зачіпає різні струни душі у своїх опонентів.
Один із "рятівних" для Ізраїлю епізодів показано без жодних містичних чудес: ізраїльтяни завдали удару по арабському танковому угрупованню за допомогою "фантомів", отриманих від США. А Єгипту, за фільмом, допомагав СРСР. "Фантоми" Ізраїль отримав за протекцією Держсекретаря Генрі Кіссінджера. Аргумент Голди, що хитнув шальки терезів у бік негайної військової американської допомоги, був таким: "Якщо араби переможуть нас радянською зброєю, як це сприйме Захід?".
Але коли становище почне змінюватися на користь Ізраїлю і Кіссінджер вимагатиме припинення вогню, Меїр знову проявить свій характер, щоб укладати мир на набагато вигідніших умовах.
А одним з "аргументів" з її боку було пригощання Кіссінджера на кухні борщем перед важливою розмовою: все в Голди схоплено. Тим паче тоді, 1973 року, Генрі не був бажаним гостем у різних країнах, куди він їздив, щоб зам'яти наслідки вотергейтського скандалу, що призвів до відставки його шефа — президента Річарда Ніксона 1974 року: у фільмі Кіссінджер згадує цей скандал із гіркотою. Тож "борщове хлібосольство" Голди, звісно, було сприйнято з вдячністю.
"Голда" — чудова картина про воєнні події з приголомшливою у своїй простоті та переконливості грою Гелен Міррен. Додатковий бонус: тонкий і драматичний байопік зроблений у стрімкій динаміці бойовика, що фільму пішло на користь.
