Українська пенсійна система підійшла до межі, за якою вона може просто перестати працювати. Економіст Олег Устенко попереджає: за ключовими показниками вона давно мала б давати серйозні збої, і утримує її на плаву лише одне – надто низькі виплати самим пенсіонерам.
Як передає "Хвиля", про це Олег Устенко розповів у своєму відео.
Економіст радить почати з цифр. В Україні приблизно 10,2 мільйона пенсіонерів, а працюючих – близько 10,7 мільйона. Співвідношення фактично один до одного. За його словами, система починає давати серйозні збої вже тоді, коли на 10 пенсіонерів припадає 13 працівників, а Україна опустилася навіть нижче цієї критичної позначки.
"У нас один до одного, а у них в Європі один до трьох", – порівнює Устенко.
У Люксембурзі та Ірландії на одного пенсіонера працюють 4,5 – 5 осіб, у сусідній Польщі – двоє, а в середньому по Євросоюзу – близько трьох. Україна за цим показником відстає в рази.
Чому ж система ще тримається? Відповідь, на думку економіста, у розмірі пенсій. В Україні середня пенсія становить лише чверть від середньої зарплати, тоді як у країнах ЄС – від 40 до 50 відсотків. Якщо в Європі при зарплаті 2000 євро пенсія сягає 800-1000 євро, то українець отримує вчетверо менше.
Головне питання – де брати гроші. Окрім єдиного соціального внеску у 22 відсотки, держава щороку перераховує до Пенсійного фонду величезний трансфер. У 2026 році він склав близько 200 мільярдів гривень – це чотири-п'ять мільярдів доларів, або щонайменше 2,5 відсотка ВВП. У багатьох країнах ЄС такого розміру сягає дефіцит усього держбюджету, а не одного лише пенсійного фонду.
Виходів економіст бачить декілька, і всі вони непопулярні. Можна знизити самі пенсії або обмежити їх – як нещодавно, коли для нових пенсіонерів виплати обмежили десятьма прожитковими мінімумами. Можна підняти ЄСВ, але тоді, попереджає Устенко, лише розросте тіньова економіка, яка вже зараз перевищує 30 відсотків. Залишається підвищення пенсійного віку – те, про що в Україні воліють мовчати.
Він нагадує, що в Німеччині вік виходу на пенсію піднімають до 67 років, у Франції – до 64, у Польщі це 60 років для жінок і 65 для чоловіків. Політично таке рішення дається важко: жоден політик не хоче брати на себе подібний негатив.
Як часткове рішення обговорюють запуск другого рівня пенсійної системи – накопичувального. Але й тут є зворотний бік: працівникам доведеться платити ще більше податків понад наявні 22 відсотки. Третій рівень – приватні пенсійні фонди – впирається у питання довіри. Багато хто пам'ятає кінець 1990-х, коли такі фонди "взяли і просто випарувалися" разом із грошима вкладників.
Кожен може й сам відкладати на депозит у диверсифікованій валютній корзині, вкладатися в нерухомість чи після війни вийти на фондовий ринок. Але загальна проблема залишається. "Якщо нічого не робити, ми ризикуємо тим, що пенсійна система просто впаде", – підсумовує економіст. Він наголошує, що про це треба відверто говорити із суспільством, адже подібні труднощі мають й інші країни колишнього радянського блоку.
