Звільнення головнокомандувача Олександра Сирського і міністра оборони Михайла Федорова не закрило суперечку, через яку вони роками воювали між собою. Український експеримент із перебудовою армії навколо дронів залишився без головного лобіста у владі.
Як передає "Хвиля", про це пише The Atlantic.
Автор колонки Саймон Шустер нагадує, що дрони пробивалися в українську армію через опір. Старші генерали, навчені воювати артилерією і танками, бачили в них іграшки, більше придатні для зйомки весіль, ніж для бойових завдань. Молодші офіцери і технологічні ентузіасти наполягали на протилежному. Сьогодні на дрони припадає понад 80 відсотків усіх втрат на полі бою, а далекобійні удари по російських НПЗ змусили Москву оборонятися.
Перші ударні дронові підрозділи з'явилися в Україні у 2023 році – приблизно через рік після початку повномасштабної війни. Тоді Федоров очолював Мінцифри і не мав повноважень купувати зброю для держави.
"Спочатку в нас не було жодного фінансування. Ми ходили і просили гроші в бізнесменів, збирали кошти у Facebook", – розповів Федоров журналісту в інтерв'ю минулого року.
Обходячи правила військових закупівель, він перетворив своє міністерство на майданчик для дронової програми. "Революція сталася всередині бюрократії", – сказав ексміністр.
Контрреволюція, пише Шустер, сиділа за неокласичним фасадом Генштабу. Сирський, вихованець радянської військової школи, регулярно сперечався з Федоровим про роль дронів. Конфлікт загострився на початку цього року, коли Федоров очолив Міноборони й нарешті отримав контроль над закупівлями зброї. Пів року обидва носили скарги один на одного президенту, поки Володимир Зеленський не звільнив спершу міністра, а потім генерала.
За день до відставки Сирський закликав технологічних прискорювачів у владі пригальмувати. У колонці для Militarnyi він писав, що самі лише дрони не переможуть російську армію, а культура Кремнієвої долини не замінить військової дисципліни.
"Це очевидна авантюра", – написав головком про ідею передати роботу солдатів машинам зі штучним інтелектом. "За будь-який експеримент такого масштабу платять нашими землями і нашими людьми".
Окремі місця тієї колонки, визнає Шустер, нагадали йому старого, що свариться кулаком услід дрону. Але 60-річний Сирський, на думку автора, навів і чимало слушних аргументів, які журналіст чув від інших старших офіцерів. Головком мусить зводити різнорідні війська в єдиний організм, а фронт завдовжки понад 600 миль – близько тисячі кілометрів – робить це завдання виснажливим.
Ще на початку війни підрозділи звикли самі збирати гроші на зброю та спорядження. Так у війську виник паралельний ланцюг постачання: командири нижчої ланки замовляли техніку в тих постачальників, яких обрали самі. Федоров цю практику підтримував і запустив маркетплейс Brave1 – подобу Amazon, де військовий будь-якого звання може вибрати з тисяч зразків, від колісних роботів до дронів-бомбардувальників і чипів для ШІ-наведення.
Такого ринку сучасна війна ще не знала. За законом закупівлі централізує Міноборони, але Федоров вважав цю систему надто громіздкою і вразливою до корупції. У січні, ставши міністром, він спробував підмінити її версією того самого маркетплейсу. Сирський побачив у цьому загрозу своїм повноваженням.
"Генеральний штаб надає міністерству повний перелік того, що потрібно для війни", – писав головком, перелічуючи артилерію, міномети і "десятки інших позицій". "Купувати треба все, а не лише те, що зараз у моді".
На момент звільнення Федорова його роки лобіювання високих технологій уже виправдали себе: Україна виробляє кілька мільйонів дронів на рік і менше залежить від іноземної допомоги. 35-річний ексміністр давно був обличчям цієї екосистеми, тому його відставка вивела на вулиці Києва та інших міст тисячі людей. Багато хто з демонстрантів вимагав прибрати натомість Сирського.
Президент генерала звільнив, але міністра не повернув. Федорову запропонували посаду в РНБО – органі, який Шустер називає пансіонатом для відставних чиновників і генералів. Той відмовився: рада не має повноважень ані купувати зброю, ані завершувати розпочаті реформи.
Замість них Зеленський поставив менш відомих людей – в.о. міністра оборони Євгенія Хмару і головнокомандувача Михайла Драпатого. Обидва досвідчені й мають вагу у війську, але, як зауважує автор, їм бракує апаратних навичок, а можливо, і бажання вести ті бюрократичні війни, які поховали їхніх попередників. Мандата продовжувати радикальний курс Федорова президент їм не давав, а опір старих кадрів у Генштабі нікуди не подівся.
Раніше "Хвиля" наводила колонку, в якій Сирський уперше відповів на розмови про конфлікт із Федоровим. Також ми писали, чому ексміністр відхилив пропозиції Зеленського повернутися в уряд, і про те, як президент оголосив про заміну головкома.
