Росія ризикує втратити статус великої держави, який виборола після холодної війни. Поганих новин для Кремля стає дедалі більше, і питання про занепад країни та наслідки цього для світової геополітики виходить на перший план. Так вважає оглядач The Wall Street Journal Уолтер Рассел Мід.
Як передає "Хвиля", свій аналіз він опублікував у колонці для The Wall Street Journal.
Останні тижні стали для Путіна кошмарними, пише автор. Далекобійні удари українських дронів углиб території РФ зачепили життя мільйонів росіян, яким розповідали, що вони перемагають у війні проти слабкої України. Втрати на фронті виснажують населення, що скорочується, а помітних успіхів немає. Блекаути й дефіцит пального паралізують окупований Крим, звідки туристи й місцеві намагаються вибратися пошкодженими війною маршрутами.
За словами Міда, Путін зіткнувся з найбільшим політичним викликом відтоді, як Борис Єльцин передав йому ключі від Кремля 1999 року.
Найпоказовішим оглядач вважає провал Росії на Чорному морі. У 2022 році її армія не змогла взяти стратегічний порт Одеса, і відтоді ситуація лише погіршувалася. Попри відсутність потужного флоту, Україна ракетними ударами й атаками морських і повітряних дронів витіснила Чорноморський флот РФ із Севастополя та фактично знешкодила російську морську міць.
Панування на Чорному морі Росія утримувала ще з часів Катерини II і зробила його основою імперських амбіцій Путіна. Тепер її вплив у цьому регіоні відчутно слабший, ніж був у 2022 році, а перспективи повернути позиції виглядають примарними.
Слабшає й вплив Москви в інших пострадянських республіках. На Кавказі та в Центральній Азії тенденції обертаються проти неї: США, Китай і Туреччина розвивають економічні й навіть військові зв'язки, що загрожують російському контролю над землями, колись завойованими царями. У Білорусі Олександр Лукашенко, стривожений погрозами з боку України, опирається тиску Путіна використати білоруську територію для війни.
Окрема проблема – енергетика. Криза на Близькому Сході, яка нещодавно підкидала Путіну рятівне коло через стрибок цін, вщухла. Якщо Іран і США домовляться і на ринок повернеться значний обсяг іранської нафти, Кремль чекає обвал нафтових доходів. Українські удари по НПЗ вже обмежують експорт. Падіння цін разом зі скороченням видобутку загрожує різким провалом бюджетних надходжень – і це тоді, коли війна поглинає кожен рубль.
Мід визнає, що списувати Путіна зарано. Російські науковці можуть знайти відповідь на технологічні переваги України, а сам він не раз здобував несподівані дипломатичні перемоги й шукає, як ядерний арсенал, кібер- і гібридні можливості здатні хитнути баланс на користь Москви.
"Але закони історичної гравітації зрештою дають про себе знати", – пише оглядач. Серед них – скорочення населення, провал технологічної галузі, економічні невдачі після холодної війни, посилення Китаю та стійкий націоналізм у колишніх радянських республіках від Киргизстану до України.
Росія нікуди не зникне, але її сповзання до розряду середніх держав виглядає дедалі ймовірнішим, підсумовує Мід. Світ без здатної загрожувати сусідам Росії був би іншим: імпульс до переозброєння Європи, найпевніше, згас би, Китай міг би спокуситися поверненням втрачених за царів територій, а Туреччина – розширити вплив на Балканах і Близькому Сході.
"Путін сподівався відродити Росію як наддержаву. Його наступникам, схоже, дедалі частіше доведеться задовольнятися менш амбітними цілями", – резюмує автор.
