За лінією фронту Росія будує "приховану державу". В окупованих частинах Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей російські інституції крок за кроком витісняють українські і перекроюють щоденне життя людей. Мета – зробити так, щоб українське громадянське життя там було важко зберегти, а російську владу – важко скасувати.
Як передає "Хвиля", про це пишуть у статті для The Atlantic аналітик GLOBSEC Максим Безносюк і професор Університету штату Аризона Том Рейлі.
За їхніми даними, 13 червня Путін поставив російським чиновникам завдання до 2030 року об'єднати ці території з Росією в єдиний правовий, економічний, освітній, культурний та інформаційний простір. Полігоном для такої політики ще з 2014 року став Крим. Там Москва швидко нав'язала російське громадянство, а паспорт зробила обов'язковою умовою для роботи і доступу до базових послуг.
З територіями, захопленими після 2022 року, Москві впоратися складніше. Там великі промислові активи, сотні тисяч людей, які вважають себе українцями, і активні мережі спротиву. Проте поступово Росія вибудувала там довговічнішу систему: російські федеральні суди претендують на юрисдикцію, а владу мають російські податкові, міграційні, силові та військові структури. У 2025 році Москва підключила окупаційні адміністрації до системи моніторингу, через яку в реальному часі стежить за будівництвом, бюджетами і виконанням вказівок по всій Росії.
Без російського паспорта людям не призначать пенсію, не візьмуть на роботу, не нарахують соцвиплат і не приймуть на навчання. Місцеві мобільні оператори вимагають російські документи навіть для сім-картки. Хлопця з Херсонщини, який виїхав, бо боявся затримання за проукраїнські погляди або призову до російської армії, змусили отримати російський паспорт. Як і інші співрозмовники авторів, він попросив не називати його імені, бо боїться помсти рідним.
"Мені приставили пістолет до голови", – розповів він.
Багато людей в окупації переконані, що до незалежної України їм уже не дістатися. Росія забрала, замінила або зробила непридатними їхні українські документи. Софія, 24-річна мешканка окупованого Донецька, розповіла, що окупаційна влада постійно повторювала: Київ їх покинув, і паспорти тепер видаватиме тільки Москва. Без документів дівчина опинилася в пастці: за її словами, Росія "була єдиним місцем, куди я могла легально поїхати", хоча жити там вона не хотіла.
Для чоловіків від 18 до 65 років російське громадянство означає військовий облік і покарання за ухилення. З лютого 2022-го до кінця 2025 року російська армія, порушуючи міжнародне гуманітарне право, примусово мобілізувала близько 50 тисяч українців, щоб ті воювали проти власної країни. Мешканець окупованої Луганщини розповів, що через це багато чоловіків обирають тимчасову або неофіційну роботу.
"Офіційне працевлаштування – це пряма дорога до військкомату", – пояснив він.
Паралельно Росія забирає в українців майно. Частину будинків тих, хто виїхав, оголосили безхазяйними або незареєстрованими – це відкриває шлях до конфіскації. Щоб зберегти житло, власник має до кінця року перереєструвати його за російськими законами. Для цього потрібні російське громадянство і особистий приїзд на окуповану територію.
З 2024 року окупанти конфіскували або намітили до конфіскації щонайменше 34 тисячі об'єктів нерухомості громадян України. Частину цього житла вже віддають росіянам, яких заохочують переїжджати на окуповані землі, – нібито щоб до 2045 року довести кількість росіян там до мільйона. Цього року окупаційна влада почала роздавати росіянам і українську землю, насамперед військовим і контрактникам.
З 2022 року Москва відрізає окуповані регіони від українського інформаційного простору: блокує незалежні медіа, обмежує месенджери і переводить зв'язок на мережі під російським контролем. Сотні українських і незалежних сайтів недоступні, а Telegram, WhatsApp і VPN у людей працюють із великими труднощами.
За даними авторів, з 2022 року Москва вклала у "відбудову" окупованих територій мільярди доларів. Офіційно – на житло, дороги і державні послуги, насправді ж ці гроші, за їхніми словами, живлять систему патронажу і викачування ресурсів. Москва закрила або перепрофілювала близько 90% промислових підприємств, а шахти, машинобудівні, металургійні й хімічні заводи забрала під військові потреби.
Інфраструктуру будують під армію, поки життя цивільних стає дедалі гіршим. Росія витратила близько 425 мільйонів доларів на залізниці, зокрема на нові маршрути подалі від фронту для перевезення боєприпасів і техніки. Окуповані порти Маріуполя і Бердянська вбудували в російську морську мережу: лише у 2025 році з окупованих територій вивезли понад два мільйони тонн зерна.
Мілітаризація економіки залишила українцям мало робочих місць і низькі зарплати. Люди описують відчай і відчуття "застиглого часу", а росіяни, яких завезли на ці території, за повідомленнями, заробляють значно більше за місцевих. Одна людина з Херсонщини говорила про "моральне виснаження" від окупації.
"Краще живуть ті, хто співпрацює з окупаційною владою", – каже ще один співрозмовник авторів.
У Кремлі розуміють, що люди в таких умовах потенційно ворожі. Тому окупаційна влада, як пишуть автори, діє за принципом, який дехто з її представників називає "превентивним усуненням загроз". Більшість цивільних за замовчуванням вважають нелояльними, а навіть пасивну незгоду – загрозою безпеці. Signal, українські застосунки і медіа, проукраїнські Telegram-канали чи підозрілі контакти в телефоні можуть привернути увагу, а іноді закінчуються затриманням або побиттям.
За даними Управління верховного комісара ООН з прав людини, з лютого 2022-го до серпня 2025 року окупанти затримали близько 15 тисяч цивільних, хоча реальна цифра може бути значно більшою. Люди цензурують себе самі: видаляють із телефонів усе, пов'язане з Україною, беруть у дорогу другий телефон, уникають розмов у публічних місцях.
"У телефоні не має бути нічого зайвого, щоб не було зайвих питань", – каже мешканець окупованої частини Запорізької області.
Під окупацією живуть близько 1,6 мільйона українських дітей, і їхнє ідеологічне виховання Росія зробила державним пріоритетом. Мета, за словами авторів, – русифікувати дітей і виростити з них майбутніх військових. Школи вчать ворожості до України і Заходу, звеличують російські символи, а викладати українською заборонено.
"Усе, що нагадує людям про Україну, навіть кольори, суворо заборонено", – розповідає мешканець окупованої Херсонщини.
Володимир, юнак з Херсонщини, розповів, що представники школи і російської влади попереджали учнів: не можна говорити вільно, виступати проти окупації і підтримувати зв'язок із родичами в Україні чи за кордоном. Цього року Москва запровадила нову програму на всіх рівнях, від садочка до університету, щоб зміцнювати російську ідентичність і прославляти "захисників вітчизни", зокрема учасників війни проти України.
Крім того, Москва розширила на окуповані території мережу патріотичних молодіжних організацій, пов'язаних з армією, і кількість їхніх учасників швидко зростає.
"Мене не питали, чи хочу я вступати до російської молодіжної організації", – розповів Володимир. За його словами, звучало це так: "Ти, ти, ти і ти – ви маєте вступити сьогодні".
"Рух перших", який часто називають наступником радянських піонерів, має на окупованих територіях понад пів мільйона учасників. У "Юнармії" їх щонайменше 44 тисячі, а мережа військово-спортивних центрів "Воїн" з 2024 року охопила щонайменше 10 тисяч молодих людей. Ці структури працюють під пильним наглядом Кремля і навіть особисто Путіна. Дітей, деяким із яких лише шість років, вчать поводитися зі зброєю, надавати тактичну медичну допомогу, керувати дронами, виживати, вести розвідку і стріляти як снайпери.
Оксана, доглядальниця з Херсонщини, виїхала з окупації разом із сім'єю, коли на її синів почали тиснути, щоб ті пішли в російську військову систему. За її словами, у школах навчальні предмети відсунули на другий план заради мілітаризації та індоктринації.
"На першому місці – військова підготовка. На другому – пропаганда. Ще з садочка їх починають вчити марширувати", – каже Оксана.
Для дитини в окупації чотири роки – достатньо, щоб змінити ідентичність, вивчити або забути мову, визначити освіту, друзів і плани на життя. Для тих, хто живе під російською владою з 2014 року, це вже не тимчасовий збій, а досвід, який сформував усе їхнє життя.
"Дитина, якій було шість, коли Росія вперше окупувала Крим або частину Донбасу, тепер доросла людина, яка ніколи не знала життя під українською владою", – пишуть Безносюк і Рейлі.
На їхню думку, інституції, які Росія вибудувала за лінією фронту, дедалі міцнішають. Для Москви це фундамент анексії, для України – перешкода, навіть якщо Київ колись поверне ці території. Російська індоктринація і примус можуть стати проблемою безпеки, яка переживе будь-яке перемир'я. А кожен рік існування цих інституцій ускладнює Україні відновлення суверенітету, возз'єднання родин, повернення майна і шанс дати молоді відчуття приналежності.
Раніше "Хвиля" розповідала, що українці з окупованих територій, які ніколи не мали українського паспорта, зможуть оформити посвідчення на повернення в Україну за кордоном. Про те, як Росія мілітаризує дітей і готується до довгого протистояння із Заходом, читайте в окремому матеріалі. Також ми писали, що може чекати на Крим після деокупації.
